ІЛ­ЛЯШÉНКО Василь Васильович (05. 04. 1935, с. Чехівка, нині Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. — 29. 11. 2014, Київ) — кінорежисер, сценарист, письмен­ник, педагог. Брат М. Іл­ляшенка. Заслужений діяч мистецтв України (1998). Член Національної спілки кінемато­графістів України (1974). Закінчив Всеросійський державний ін­ститут кінемато­графії (Москва, 1965; викладачі С. Герасимов, Т. Макарова). Від 1970 — на Національній кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (Київ), де по­ставив стрічки: «Крутий горизонт» (1971), «Новосі­л­ля» (1973), «Серед літа» (1975), «Дні­провський вітер» (1976, новела «На косі»), «Червоне поле» (1979, 2 серії), «Увійди у кожний дім» (1990, 7 серій); за власними сценаріями — «Обітниця» (1992), «Притча» (1994), «Сповідь» (2009). І. — пред­ставник славної плеяди діячів українського поетичного кіно. Його творчій манері притаман­ні яскрава образність, романтизм, соціальна загостреність та глибока національна сутність. Автор пʼєси «Пре­блажен­на наша мати» (1994; по­ставлена у Волинському українському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка); книжок: «Середина літа» (1991), «Високосне літо зозулі» (1992), «Сльози сонця» (2003), «Пожираючи дітей своїх» (2009; усі — Київ).