Ільченко Петро Іванович
І́ЛЬЧЕНКО Петро Іванович (23. 02. 1954, с. Кислиці Ізмаїл. р-ну Одес. обл.) – режисер, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Премія ім. Лесі Українки (2009). Закін. актор. студію при Київ. театрі оперети (1976; викл. В. Васильєв), режисер. факультет Київ. інституту театр. мистецтва (1981; викл. Л. Олійник, Р. Коломієць). 1974–81 – арт. Київ. театру оперети; від 1981 – реж. Нац. драм. театру ім. І. Франка (Київ). Водночас від 1982 викладає у ВНЗах Києва: від 1984 – проф. Університету культури і мистецтв, від 2006 – Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв, від 2007 – доцент Нац. муз. академії України. У кількох виставах Нац. драм. театру ім. І. Франка виступив співреж. С. Данченка («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1981; «Бал злодіїв» Ж. Ануя, 1998; «За двома зайцями» М. Старицького, 2000). Мист. стилю І. властива увага до класич. традицій укр. кону, гармонійна сценічна форма, ґрунтовно розроблені характери дійових осіб, активне використання муз. матеріалу, мажорне світосприйняття. Динамікою, грайливою фантазією, музичністю сповнені вистави, створ. І. для дітей («Вікентій Премудрий» Я. Стельмаха, 1980; «Дванадцять місяців» С. Маршака, 1986; «Цар Плаксій та Лоскотон» В. Тульчина, 1990; «Диво у лісі» Я. Козлова, 1992; «Хоробрий півник» Б. Янівського, 2002). Творчою заслугою реж. є постановка низки радіовистав, телефільмів, темат. концертів і театраліз. творчих вечорів.
Вистави: «Регіон» М. Зарудного (1984), «Жанна» О. Галіна (1988), «Привиди» Е. де Філіппо (1992), «Житейське море» (1995) та «Мартин Боруля» (2001) І. Карпенка-Карого, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1999), «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким (2007).
Літ.: Поліщук Т. Правдивий франківець // День. 2004, 28 лют.; Станішевський Ю. Окрилений пошуками нового // Уряд. кур’єр. 2004, 17 лип.; Наталя Сумська: «Донести український космос...» // Кіно-Театр. 2008. № 4.
В. М. Гайдабура
Основні вистави
«Регіон» М. Зарудного (1984), «Жанна» О. Галіна (1988), «Привиди» Е. де Філіппо (1992), «Житейське море» (1995) та «Мартин Боруля» (2001) І. Карпенка-Карого, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1999), «Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким (2007).
Рекомендована література
- Поліщук Т. Правдивий франківець // День. 2004, 28 лют.;
- Станішевський Ю. Окрилений пошуками нового // Уряд. кур’єр. 2004, 17 лип.;
- Наталя Сумська: «Донести український космос...» // Кіно-Театр. 2008. № 4.
Людина 
