ІМПІ́ЧМЕНТ (англ. impeachment, від старофранц. empeechement — осуд, обвинуваче­н­ня) — одна з форм індивідуальної політичної від­повід­альності посадових осіб держави (урядовців чи президента) перед пред­ставницьким органом, що по­єд­нується із судовою від­повід­альністю за межами парламенту. Процедура І. від початку і до повного заверше­н­ня може від­буватися або виключно у межах парламенту (напр., у Великій Британії, де палата громад формулює звинуваче­н­ня, а палата лордів на його основі ухвалює остаточне ріше­н­ня), або із залуче­н­ням судової гілки влади, зокрема у політичних системах президентської республіки в США та президент.-парламентської — у Франції. Так, кон­грес США висуває звинуваче­н­ня і веде роз­слідува­н­ня, а сенат при­ймає ріше­н­ня про від­ставку урядовця чи президента (якщо у діях посадової особи виявлено склад кримінального злочину, його справу, за ріше­н­ням сенату, пере­дають на роз­гляд звичного суду). У Франції звинуваче­н­ня предʼявляють дві палати парламенту, а остаточне ріше­н­ня у справі урядовця чи президента при­ймає вищий суд держави.

Імпічмент в Україні

Після від­новле­н­ня державної незалежності України 1991 у Кон­ституцію 1978 внесено зміни та доповне­н­ня, якими за­проваджено посаду Президента України та введено процедуру його зміще­н­ня з посади у випадку поруше­н­ня ним Кон­ституції чи законів України, хоча сам термін «імпічмент» не за­проваджено. Ініціатором від­ставки міг бути лише Кон­ституційний Суд України, а ВР України долучалась до цього процесу тільки після під­готовки висновку Кон­ституційним Судом України.

Кон­ституцією України 1996 перед­бачено механізм І. для Президента України (у разі вчине­н­ня ним державної зради або іншого злочину), при цьому пита­н­ня про його усуне­н­ня з посади шляхом І. повин­на ініціювати більшість від кон­ституційного складу ВР України. Якщо таке ріше­н­ня прийнято, парламент створює тимчасову спеціальну слідчу комісію, на під­ставі висновків якої ВР України ухвалює ріше­н­ня про звинуваче­н­ня Президента України (за нього повин­ні проголосувати не менш як дві третини депутатів від її кон­ституційного складу). Після цього справу пере­дають до Кон­ституційного Суду України, який повинен ви­вчити кон­ституційність процесу роз­слідува­н­ня, і Верховного Суду України, який повинен надати висновок про те, що в діях, у яких звинувачують Президента України, містяться ознаки державної зради або іншого злочину. На під­ставі таких висновків ВР України ухвалює ріше­н­ня про від­ставку Президента України з посади (за нього повин­ні проголосувати не менш ніж три четверті депутатів від її кон­ституційного складу).