ІНҐА́РДЕН Роман (Ingarden Roman; 05. 02. 1893, Краків — 14. 06. 1970, там само) — польський філософ. Академік Польської АН (1957). На­вчався у Львівському (1911–12), Ґет­тінґенському (1912–15), Фрайбурзькому (1916–17; обидва — Німеч­чина) університетах. Захистив докторську дисертацію під керівництвом Е. Гус­серля (1918; доктор габілітований 1924). У Польщі працював у школах Любліна (1918–19), гімназіях Варшави (1920–21) і Торуні (1921–24). Від 1925 — у Львівському університеті: 1933–41 — над­звичайний професор, під час окупації 1941–44 викладав під­пільно; у Яґел­лонському університеті (Краків): 1945–49 і 1957–63 — професор, завідувач кафедри філософії, водночас 1946–49 — завідувач кафедри математики, 1959–61 — декан філософсько-історичного від­ділу; за сумісництвом 1959–67 — професор кафедри логіки Варшавського університету. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми онтології, теорії пі­зна­н­ня та естетики. Основним зав­да­н­ням феноменології вважав доведе­н­ня існува­н­ня реального, а не ідеального світу. Роз­робив концепцію реалістичної феноменології, в рамках якої пропонував вирішити протидію реалізму та ідеалізму. В естетичних працях, присвячених про­блемам літератури, музики, архітектури, кіно, наголошував на багатошаровості, багато­аспектності витвору мистецтва, активності спри­ймаючої сторони в процесі естетичної комунікації. Ця ідея вплинула на англо-американську нову критику, рецептивну естетику і рецептивну критику в Німеч­чині, аналітичну філософію мистецтва і на художню практику післявоєн­ного авангарду (концептуалізм).