ЗУ́ЇВСЬКА ЕКС­ПЕРИМЕНТА́ЛЬНА ТЕПЛО­ЕЛЕКТРОЦЕНТРА́ЛЬ — під­приємство з виробництва теплової електро­енергії. Під­порядковано Міністерству палива та енергетики України. Роз­ташовано у м. Зу­грес Донецької області. Будівництво роз­почато 1929. Введена в дію 1931 як Зуївська державна ра­йон­на електро­станція (ДРЕС). Перша черга ДРЕС потужністю 150 МВт стала до ладу 1932, друга (100 МВт) — 1937, третя (100 МВт) — 1939. У 1937, після заверше­н­ня будівництва 2-ї черги, Зуївська ДРЕС стала найбільшою станцією Донбасу, а 1939 — найбільшою ТЕС СРСР потужністю 350 МВт. У серпні 1939 на станції встановлено перший в СРСР і найпотужніший в Європі турбогенератор (100 МВт). Під час другої світової війни 12 жовтня 1941 ДРЕС зупинено, частину найцін­нішого устаткува­н­ня еваку­йовано, інше — зі­псовано. Під час від­ступу 1943 нацисти зруйнували будівлі котельної, турбін­ного і паливно-транс­порт­ного цехів, дамбу на р. Кринка, вивели з ладу під­станцію, роз­подільний при­стрій, кабельну мережу, а також вивезли один турбогенератор. Від­будована протягом 1943–47, зокрема у січні 1944 введено в дію 1-й, у травні — 2-й турбогенератори потужністю по 50 МВт. До вересня 1945 від­новлено 3 турбіни по 50 МВт, від­будовано головний корпус станцій, будівлю для головного щита керува­н­ня. У червні 1946 запущено турбогенератор потужністю 100 МВт, 2 парових котли і турбіну потужністю 50 МВт. У грудні 1947 станція досягла довоєн­ної потужності — 350 МВт. У післявоєн­ні роки потужність електро­станції зросла до 380 МВт (близько 10-ти років найбільша у системі «Донбас­енерго»). 1978 вироблено 178,9 млн кВт∙год. електро­енергії. Від 1974 — сучасна назва, під­порядковано Всесоюзному теплотехнічному НДІ (Москва). Проведено рекон­струкцію станції, зокрема демонтовано за­старіле устаткува­н­ня, натомість змонтовано котел високого тиску, парову турбіну і котел закритичних параметрів, а також стендові установки для дослідже­н­ня локалізації аварій на АЕС, теплотехнічних та воднохімічних процесів, процесів під­готовки згоря­н­ня, газифікації і вибуховості твердого палива тощо. Всього споруджено і проведено дослідже­н­ня на 58-ми стендових установках. Після роз­паду СРСР (1991) роботи на стендових установках практично припинилися у звʼязку із від­сутністю фінансува­н­ня. Досліди проводяться лише на одному стенді газифікації твердого палива (інші демонтовані). Нині у складі під­приємства: турбіна ПТ-12-90 потужністю 12 МВт, котел високого тиску БКЗ-120-100, котли № 8 та 10 середнього тиску тощо. Станція забезпечує теплом стару частину міста (8 тис. жит.) — близько 50 тис. Гкал, випускає 30 млн КВт·год. електро­енергії щороку. 1939 за високі темпи будівництва і освоє­н­ня виробничих потужностей ДРЕС нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Кількість працівників (2009) — 261 особа. Тривалий час під­приємство очолювали Б. Лошак (1931–41), О. Шевердін (1952–63, 1967–70), О. Вощенко (1984–97), від 2006 — С. Павленко.