ЗА­ЙОНЧКО́ВСЬКИЙ Петро Андрі­йович (05(18). 09. 1904, м. Уральськ, Росія, нині Казах­стан — 30. 09. 1983, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1950), професор (1951). Учасник другої світової війни. На­вчався у першому Московському (1914–18) та Київському (1918–19) кадетських корпусах. Працював на залізниці й машинобудівному заводі у Москві (до 1935). Закінчив екс­терном Московський ін­ститут історії, філософії та літератури (1937). Працював завідувач від­ділу рукописів у Державній публічній бібліотеці імені Леніна (1944–52), професор історичного факультету Московського університету (1951–83). Досліджував історію Кирило-Мефодіївського товариства, захистив 1940 кандидатську дисертацію із цієї теми під керівництвом Ю. Готьє. 1959 у Москві опублікував моно­графію «Кирил­ло-Мефодиевское общество (1846–1847)», в якій помістив як додаток «Книгу буття українського народу» під іншою на­звою — «Закон Божий». Автор моно­графій та числен­них роз­відок із соціально-політичної та військової історії Російської імперії 19–20 ст. Опублікував щоден­ники російських державних діячів Д. Мілютина (т. 1–4, 1947–50), П. Валуєва (т. 1–2, 1961), О. Половцова (т. 1–2, 1965; усі — Москва). За редакцією З. під­готовлено й ви­дано кілька універсальних довід­ників з історії Російської імперії, зокрема «Справочники по истории дореволюцион­ной Рос­сии» (1971; 1978), багатотомну «Историю дореволюцион­ной Рос­сии в дневниках и воспоминаниях» (1976–89; усі — Москва). 2004 у Московському університеті проведено між­народну конференцію до 100-річчя від дня народже­н­ня З.