Зайончковський Петро Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ЗАЙОНЧКО́ВСЬКИЙ Петро Андрійович (05(18). 09. 1904, м. Уральськ, Росія, нині Казахстан — 30. 09. 1983, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1950), професор (1951). Учасник 2-ї світової війни. Навч. у 1-му Моск. (1914–18) та Київ. (1918–19) кадет. корпусах. Працював на залізниці й маш.-буд. заводі у Москві (до 1935). Закін. екстерном Моск. інститут історії, філософії та літ-ри (1937). Працював завідувач відділу рукописів у Держ. публіч. б-ці ім. Леніна (1944–52), проф. істор. факультету Моск. університету (1951–83). Досліджував історію Кирило-Мефодіїв. товариства, захистив 1940 канд. дис. із цієї теми під керівництвом Ю. Готьє. 1959 у Москві опублікував монографію «Кирилло-Мефодиевское общество (1846–1847)», в якій помістив як додаток «Книгу буття українського народу» під ін. назвою — «Закон Божий». Автор монографій та числен. розвідок із соц.-політ. та військ. історії Рос. імперії 19–20 ст. Опублікував щоденники рос. держ. діячів Д. Мілютина (т. 1–4, 1947–50), П. Валуєва (т. 1–2, 1961), О. Половцова (т. 1–2, 1965; усі — Москва). За ред. З. підготовлено й видано кілька універсал. довідників з історії Рос. імперії, зокрема «Справочники по истории дореволюционной России» (1971; 1978), багатотомну «Историю дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях» (1976–89; усі — Москва). 2004 у Моск. університеті проведено міжнар. конф. до 100-річчя від дня народж. З.

Завантажити статтю