Зайцев Юрій Дмитрович
ЗА́ЙЦЕВ Юрій Дмитрович (04. 12. 1941, м. Вельськ Архангел. обл., РФ — 08. 12. 2020, Львів) — історик. Батько О. Зайцева. Кандидат історичних наук (1989). Закін. Львівський університет (1962). Відтоді учителював, працював у громад. організаціях, очолював Львів. обл. спорт. комітет; від 1981 — в Інституті українознавства НАНУ (Львів): від 1992 — старший науковий співробітник Досліджував нац.-визв. рух в Україні у 2-й пол. 20 ст., розвиток опозиц. суспільно-політ. думки. Від 1994 реалізовував наук. проект «Усна історія України ХХ ст.» (аудіозаписи інтерв’ю з учасниками руху опору тоталітар. режимові). Опублікував книги документів та інтерв’ю з І. Дзюбою (2001), І. Калинцем (2002), О. Різниківим (2007), Г. Михайленко (2008). Брав участь у написанні «Історії Львова» (К., 1984) і (Л., 2007, т. 3). Кер. автор. колективу підруч. «Історія України» (Л., 1996; 1998; 2002; 2003). Написав низку статей для ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Опозиційний рух 60–80-х рр. К., 1992; Український національний фронт: Дослідж., док., мат. Л., 2000; Українська поезія під судом КГБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців. Л., 2003; Українська загальнонародна організація (УНФ-2): Дослідж., док., мат. Л., 2005; Генезис Народного руху України: львівська організація // УІЖ. 2010. № 4.
Рекомендована література
- Вшанування Юрія Зайцева з нагоди ювілею // Інститут українознавства НАНУ в 2001: Інформ. бюл. Л., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
