ЗАЛЮБО́ВСЬКИЙ Ілля Іванович (15. 06. 1929, с. Бутенки, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — 21. 02. 2013, Харків) — фізик. Чоловік Наталії, батько Ольги Залюбовських. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1967), член-кореспондент НАНУ (1988). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Держ. премії УРСР (1979) та України (1993) в галузі н. і т., премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1983). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2004, 2008). Закін. Харків. університет (1954). Працював у Харків. фіз.-тех. ін­ституті АН УРСР (1957–60): від 1959 — старший науковий спів­робітник Від 1961 — у Харків. університеті: від 1965 — завідувач кафедри екс­перим. ядер. фізики, водночас від 1967 — проректор з наукової роботи. Спільно з А. Вальтером роз­вʼязав про­блему вимірюва­н­ня статич. електромагніт. моментів атом. ядер за допомогою методу збурених кутових кореляцій. Зі спів­роб. від­крив ефект радіови­промінюва­н­ня широких атмо­сфер. злив косміч. променів; ефект під­силе­н­ня акуст. сигналу, збуджув. потоками ви­промінювань у металах під дією статично роз­тяжних напруг, і універсальність механізму його виникне­н­ня у будь-яких ін. комбінаціях речовин і металів. Під керівництвом та за без­посеред. участі З. роз­роблено низку ядерно-фіз. методів дослідж. твердого тіла, методів під­вище­н­ня радіац. стійкості матеріалів; а також проводять дослідж. екзот. атом. ядер, низькофон. екс­перименти щодо природи нейтрино, наземне та супутник. ви­вче­н­ня фізики косміч. променів, роз­робляють унік. детектори ви­промінювань. Головний редактор журналу «Ядра, частинки, поля» (від 1998).