ЗА́МБІЯ, Республіка Замбія (Zambia, Republic of Zambia) — держава на пів­ден­ному сході Центральної Африки. На Пів­ночі межує з Конґо, на Пів­нічному Сході — з Танзанією, на Сході — з Малаві, на Пів­дні — з Мозамбіком, Намібією, Ботсваною і Зімбабве, на Заході — з Анґолою. Площа 752,6 тис. км2. Населе­н­ня близько 13 млн осіб (2009): народи групи банту — 89,5 % (бемба — 25,5 %, тонґа — 11,4 %, лозі — 5,2 %, нґоні — 4,8 %, луба — 2,3 %, лунда — 2 %, мбунду — 1,4 % та ін.). Природний приріст населе­н­ня 2,1 % (при рівні фертильності 5,4 дітей на жінку). Міське населе­н­ня складає близько 35 % (2008). Віро­сповіда­н­ня: християнство — 75 % (зокрема католицизм — 28 %), місцеві традиційні вірува­н­ня, іслам, індуїзм, юдаїзм. Державна мова — англійська. Столиця — Лусака (2,2 млн осіб). Найбільші міста (тис. осіб, 2008): Кітве (416), Ндола (470), Кабве (193), Чинґола (148). Адміністративний поділ — 9 провінцій. Державний устрій — республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — однопалатний парламент (Національна асамблея). Грошова одиниця — квача. Між­народні аеропорти — Лусака, Ндола, Лівінґстон; основний морський порт — Мпулунґу (на озері Танґаньїка). Статус за класифікацією ООН — одна з найменш роз­винених країн. Член ООН, Британської спів­дружності націй, Африканського союзу, СОТ, МВФ.

У 17–19 столі­т­тях частина сучасного Замбії входила до складу держави Лунда. У 18 століт­ті у пів­нічно-східній частині сучасного Замбії виникло державне утворе­н­ня Казембе, у пів­ден­но-західній — держава Лозі (Баротсе), згодом ві­дома як Баротселенд. На­прикінці 18 столі­т­тя зʼявилися європейські колонізатори — португальці, згодом англійці. Від 80-х років — під владою «Британської пів­ден­но-африканської компанії». 1911 почала називатися Родезією, 1924 — Пів­нічною Родезією (протекторат Великої Британії). 1953–63 — у складі Федерації Родезії і Ньясаленду. Від 1964 — незалежна держава із сучасною на­звою.

Значна частина території країни — плоскогірʼя. Найвища точка — Мафінґа (2329 м). Клімат субекваторіальний. Середня температура липня від +14° до +22 °С, жовтня — від +23° до +27 °С. Середньорічна кількість опадів від 700 до 1500 міліметрів мм. Річкова сітка густа і роз­галужена. Найбільші річки — Замбезі та її притоки Кафуе і Луанґва. Основні озера: Банґвеулу, Мверу (пів­ден­но-східна частина), Танґаньїка (пів­ден­на частина). На річці р. Замбезі — одні з найбільших у світі водо­спад Вікторія (частина на території Замбії) та водо­сховище Кариба. Ліси і рідколіс­ся за­ймають 57 % території. У рослин­ному покриві домінують міамбо, акації, мопане, криптосепалум, ліани, орхідні; на болотах — тростина, папірус. Тварин­ний світ пред­ставлений слонами, жирафами, носорогами, зебрами, антилопами, левами, леопардами, гіпопотамами, буйволами, крокодилами, черепахами, пітонами, кобрами та ін. Близько 400 видів риб. Поширені терміти, москіти, муха цеце. У Замбії — 22 національні парки, серед яких найві­доміші — «Кафуе», «Локінвар», «Блу-Лаґун», «Болото Банґвеулу», «Мосі-оа-Тунья».

Замбія — одна із найбільших країн світу з родовищами міді. Є також поклади кобальту, золота, камʼяного вугі­л­ля, піриту, нікелю тощо. ВВП становить 13 млрд доларів США (2009), у роз­рахунку на одну особу — 1090 доларів США. Основа економіки — видобуток і пере­робка мідної руди (основний екс­порт­ний продукт країни). Роз­винені також обробна, хімічна, деревооб­робна промисловості, енергетика, іноземний туризм. Сільське С. господарство малоефективне, більшість продуктів харчува­н­ня імпортується. Вирощують кукурудзу, цукрову тростину, маніок, фрукти, тютюн. Роз­винене рибальство. Екс­портує мідь, кобальт, електро­енергію, тютюн, кукурудзу, бавовну, фрукти; основні торговельні партнери: Китай, Японія, країни Пів­ден­но-Східної Азії, Ближнього і Середнього Сходу, Швейцарія, ПАР, сусідні держави. Імпортує машини й устаткува­н­ня, нафто­продукти, добрива, продовольчі товари, одяг; основні торговельні партнери — ПАР, Велика Британія, Зімбабве. Серед памʼяток культури — наскельні роз­писи і петрогліфи (від 4 тисяч років до нашої ери).

Дипломатичні від­носини з Україною встановлено 22 квітня 1993.