ЗАМОРІ́Й Петро Костянтинович (12(25). 06. 1906, с. Висунськ, нині Березнегуват. р-ну Микол. обл. — 26. 03. 1975, Київ) — геолог, геоморфолог. Батько Т. Заморій, дід І. Заярної. Доктор геолого-мінералогічних наук (1950), професор (1950). Заслужений діяч науки УРСР (1959). Державні нагороди. Закін. Херсон. с.-г. ін­ститут (1926). Працював 1926–27 на Херсон. дослід. станції; 1927–30 — на Київ. кра­йовій насін­нєвій станції; 1941–43 — у тресті «Башзолото» (с. Авзян, Башкорто­стан, РФ); 1933–41 та 1943–54 — в Ін­ституті геол. наук АН УРСР (Київ): від 1941 — завідувач від­ділу четвертин. геології, від 1951 — завідувач від­ділу геотектоніки і геоморфології. Водночас 1944–49 — доцент, 1950–75 — завідувач кафедри геоморфології та палеогео­графії Київ. університету. Осн. праці присвячені ви­вчен­ню антропоген. від­кладів і геоморфології України й Уралу, роз­сип. родовищ корис. копалин і неотектоніч. рухів земної кори. Провадив комплексні геол.-гідрол. дослідж. Лів­обереж­жя Дні­пра і Волино-Поді­л­ля, гідрохім. дослідж. Сиваша і Пере­коп. солоних озер. Автор серії карт геоморфол. та четвертин. від­кладів України. Президент Укр. геогр. товариства (1957–64). У 1973–75 — ред. між­ві­дом. наук. зб. «Фізична гео­графія та геоморфологія».