ЗAПІСО́ЧНИЙ Івaн Прохорович (13. 05. 1922, с. Митьки, нині територія Чорнобаївського р-ну Черкаської обл., затопленими водами Кременчуцького водо­сховища — 05. 08. 2001, Ужгород) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1967), професор (1967). Заслужений діяч науки УРСР (1985). Премія імені К. Синельниковa НAНУ (1994), Державна премія України в галузі науки і техніки (1995). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Воронезький університет (РФ, 1950). Працював в Ужгородському університеті (1954–81): засновник і завідувач кафедри оптики (від 1957) та квантової електроніки (від 1968). Засновник і керівник (1981–88) Ужгородського від­діле­н­ня Ін­ституту ядерних досліджень АН УРСР (від 1992 — Ін­ститут електрон­ної фізики НАНУ), а від 1988 — головний науковий спів­робітник. Наукові дослідже­н­ня: спектро­скопія атомів і молекул, фізика електрон­них і атомних зі­ткнень, елементарні процеси у плазмі, нелінійні явища в оптиці, квантова електроніка, фізика плазми, фізика лазерів. Виявив явище багатофотон­ної іонізації атомів з аномально високим виходом двозарядних іонів; механізм заселе­н­ня верх­нього робочого рівня у лазері на парі вісмуту, основою якого є дисоційне збудже­н­ня електрон­ним ударом димерів вісмуту; створив фотодисоційний вісмутовий лазер. Очолював Закарпатське фізичне товариство (від 1991). Залишив спогади «Шлях в науку» (Уж., 2002).