ЗАВО́ЙСЬКИЙ Євген Костянтинович (15(28). 09. 1907, м. Могилів-Подільський, нині Він­ницька обл. — 09. 10. 1976, Москва) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1945), професор (1946), академік академії наук СРСР (1964). Герой Соціалістичної Праці (1969). Закінчив Казанський університет (нині Татар­стан, РФ; 1930), де й працював: 1933–47 — завідувач кафедри екс­периментальної фізики. 1947–51 — у КБ-11 (м. Арзамас-16, нині Саров Нижньогородської обл., РФ), де ви­вчав динаміку дії ударної хвилі на матерію, нагороджений Сталінською премією (1949) за участь у створен­ні атомної бомби. 1951–71 — начальник сектору в Ін­ституті атомної енергії академії наук СРСР (Москва). Досліджував радіо­спектро­скопію, фізику плазми. Від­крив і дослідив явище електрон­ного парамагнітного резонансу (1944; Ленінська премія, 1957); роз­робив метод турбулентного на­гріву плазми (спів­автор), виявив ефекти аномально високого опору плазми за високої щільності струму і її швидкого на­гріву (1961); вказав на можливість керованого термо­ядерного синтезу з допомогою релятивістських електрон­них пучків. Казанський фізико-технічний ін­ститут 1984 на­звано ім'ям З., а також одну з вулиць міста; 1991 засновано Між­народну премію імені З.; 2004 перед корпусом фізичного факультету Казанського університету встановлено його погру­д­дя.