ЗАГА́ЛЬНА УКРАЇ́НСЬКА БЕЗ­ПАРТІ́ЙНА ДЕМОКРАТИ́ЧНА ОРГАНІЗА́ЦІЯ — українське громадсько-політичне нелегальне обʼ­єд­на­н­ня. Засн. 1897 у Києві з ініціативи В. Антоновича й О. Кониського. Гол. зав­да­н­ня — обʼ­єд­на­н­ня укр. інтелігенції для культурниц. роботи з метою нац. від­родже­н­ня України. На установ. зʼ­їзді (бл. 50-ти учасників) обрана керівна рада у складі Є. Тимченка, М. Кононенка, О. Черняхівського, О. Бородая, а також почес. чл. — В. Антоновича, П. Житецького, М. Лисенка. Ново­створ. організації пере­дана книгарня ж. «Киевская старина». На поч. 20 ст. нараховувала понад 150 чл., серед яких — колишні діячі київ. «Старої громади», Братства тарасівців та ін. пред­ставники укр. інтелігенції. Від 1901 складалася з автоном. громад (бл. 20-ти), які обирали делегатів на зʼ­їзди, що від­бувалися двічі на рік. Кошти організації — член. внески та 2000 рублів щоріч. пожертв від В. Симиренка. Рада (збиралася щотижнево) керувала видавн. справою (референт спец. групи — С. Єфремов), видавала укр. книжки й популярні брошури, утримувала книгарню, якою 1900–17 завідував В. Степаненко. Організація не мала про­грами і не висувала політ. гасел, а спрямовувала свої зуси­л­ля на пропаганду, пере­важно серед інтелігенції, ідей укр. нац.-культур. від­родже­н­ня; ви­да­н­ня й роз­по­всюдже­н­ня укр. друк. слова, що обʼєктивно створювало під­ґрунтя і формувало кадри для майбут. укр. політ. організацій; агітувала за за­провадже­н­ня укр. шкіл; організовувала річниці на честь ви­знач. діячів укр. культури. Припинила діяльність 1904. На її основі створ. Укр. демократ. партію і Укр. радикал. партію, які згодом обʼ­єд­налися в Укр. радикально-демократ. партію.