Заграва

«ЗАГРА́ВА» Засн. 1933 у м. Пере­мишль (Польща) В. Блавацьким (його реж.) з акторів колиш. трупи під керівництвом О. Степового з тією ж на­звою та частково з творчого складу Театру ім. І. Тобілевича. Був першим продовжувачем реформ Леся Курбаса. У «З.» ставили пере­важно драм. ви­стави; у під­готовці ви­став боролися із зашкарублим під­ходом до них, від­кидаючи по­спішність і створе­н­ня ціліс. актор. ансамблю на зразок своєрід. сценіч. братства. До репертуару входили укр. класика, нова укр. драматургія, інсценізації ви­знач. творів та ви­стави сучас. європ. театру. З укр. класики було показано ви­ставу «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1934) та «Вечір Лесі Українки», що складався з 2-х одноактівок — «На полі крові» та «Йоган­на, жінка Хусова». З нової укр. драматургії особливу популярність здобули твори Г. Лужницького: драми «Ой Морозе, Морозенку» (1933, про участь укр. шляхти у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького), «Ой зі­йшла зоря над Почаєвом» (1934, про діяльність Почаїв. монастиря), «Дума про Нечая» (1936, про легендар. полковника часів Б. Хмельницького), «Лицарі ночі» (1937, про руйнува­н­ня Запороз. Січі), комедія «Муравлі» (1936, про побут інтелігенції в Галичині). Серед ін. творів нової укр. драматургії по­ставлено «Обітовану землю» Олександра Олеся (1935, про трагедію родини Крушельницьких), «Тараса Шевченка» З. Тарнавського (1937) та «Музу на офсайді» І. Керницького (1938, зі спорт. життя в Галичині). У «З.» від­булися премʼєри інсценізацій Г. Лужницького «Слово про Ігорів похід» (1935), «Голґота» (1936, складена за Євангелієм), «Камо грядеши» (1937, складена у 2-х драмах за романом Г. Сенкевича). Етапною для театру стала інсценізація «Землі» В. Блавацьким (1934, увів хор), створ. на основі новел В. Стефаника. Варті уваги також інсценізації «Батурин» (1933, за Б. Лепким) та «Шанґ-Тонґ» (1934, за Дж.-О. Кервудом) Л. Лісевича, «Тарас Бульба» (1934, за М. Гоголем) та «Сто днів тюрми» (1936, за романом «Головний суддя» К.-Е. Францоза). Репертуар «З.» у сучас. європ. драмі сягав різних жанрів — від глибин. психол. драми до комедії, навіть фарсу в творах нім., франц., англ., польс., угор. та рос. письмен­ників, часто в оригін. режисер. «прочитан­ні». У театрі також по­ставлено ситуац. комедії «Гарно вшитий фрак» Ґ. Дреґелі та «Жінка, яка має серце» Л. Буш-Фекете, ситуац. комедію з фарс. сценами «Бури­данів осел» Р. Флера та Ґ. Каяве, комедії «Птах» Є. Шанявського, «Рай без жінки» Й. Скружного, драми «Несподіванка» К. Роз­творовського, «Будівничий Сольнес» Г. Ібсена та «Ґетто» Г. Гейєрманса. 1935 премʼєрами стали «Крамарі слави» М. Паньоля та П. Нівуа, «Маріус» М. Паньоля, «Святе полумʼя» С. Моема. 1937 по­ставлено ви­стави «Цвіркун у запічку» за Ч. Дік­кенсома та «Трафіка пані генералової» Л. Буш-Фекете. У театрі працювали сцено­граф Л. Боровик (також актор); адміністратор І. Менделюк; актори Н. Блавацька, І. Горбачівна, Й. Горняткевич-Зорич, О. Данилко, Р. Зелез, Г. Істоміна-Манчинська, В. Королик, Л. Кривицька, Є. Курило, В. Левицька, А. Маруненко-Недоля, Н. Мелехівна, Б. Паздрій (також асист. реж.), В. Сердюк, Я. Рудакевич-Пінот (також асист. сцено­графа), Л. Сердюкова, Г. Совачева, М. Степова та ін. 1938 «З.» уві­йшла разом із Театром ім. І. Тобілевича до складу ново­створ. Театру ім. І. Котляревського.

Завантажити статтю