ЗАДО́НЦЕВ Антон Іванович (03(16). 08. 1908, с. Ставидла, нині Олександрівського р-ну Кірово­градської обл. — 05. 12. 1971, Дні­пропетровськ) — фахівець у галузі рослин­ництва. Батько В. Задонцева. Академік ВАСГНІЛ (1960), член-кореспондент АН УРСР (1951). Заслужений діяч науки УРСР (1958). Сталінcька премія (1951). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський сільськогосподарський ін­ститут (1929). Від­тоді працював у Всесоюзному науково-дослідному ін­ституті кукурудзи (нині Ін­ститут зернового господарства УААН, Дні­пропетровськ): від 1936 — завідувач лабораторії зимо­стійкості, 1941–71 — директор Ви­вчав закономірності формува­н­ня морозо­стійкості озимих культур, природу дії та про­блеми викори­ста­н­ня речовин, що регулюють ріст рослин; роз­робляв агротехнічні заходи під­вище­н­ня продуктивності озимини. Об­ґрунтував системи ра­йонува­н­ня строків сівби озимої пшениці й по­єд­на­н­ня двох провід­них зернових культур степової зони — озимої пшениці та кукурудзи. Автор роз­ділів у книзі «Наукові основи веде­н­ня землеробства і тварин­ництва в Степу УРСР» (К., 1964) та «Пути повышения продуктивности сельскохозяйствен­ных культур» (Москва, 1967).