ЗАРУ́ДНИЙ Микола Якович (20. 08. 1921, с. Оріховець, нині Сквирського р-ну Київської обл. — 25. 08. 1991, Київ) — драматург, прозаїк. Член СПУ (1950). Учасник Другої світової війни. Бо­йові нагороди. На­вчався в Українському комуністичному ін­ституті журналістики (Харків, 1939–41), закінчив Казахський університет (Алма-Ата, нині Алмати; 1942). Працював журналістом. 1961–63 — головний редактор Київської кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка; 1966–69 — секретар правлі­н­ня СПУ, 1981–90 — правлі­н­ня Київської організації СПУ. Почав друкуватися 1944. Перші пʼєси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії З. — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним, які означила комедія «Веселка» (1958; 1962), роз­винулися у пʼєсах «Мертвий бог» (1960), «Фортуна» (1964), «Рим, 17, до запита­н­ня» (1969), «Дороги, які ми вибираємо» (1971), «Пора жовтого листя» (1974), «Маестро, туш!» (1978), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981), «Бронзова ваза» (1985; усі — Київ) та ін. Більшість пʼєс — на теми сільського життя. Від­значений Державною премією України імені Т. Шевченка (1978) за трагедію «Тил» (К., 1977; про воєн­не лихолі­т­тя), що ставилася у Львівському українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (режисер-по­становник С. Данченко). У повісті «Мої земляки» (1950), збірці оповідань «Світло» (1961), романах «На білому світі» (1967), «Уран» (1970), «Гілея» (1973; усі — Київ) порушив моральні та екологічні про­блеми села. За сценаріями З. знято художні фільми «Веселка» (за одно­ймен­ною комедією, 1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисер О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973; усі — Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка), фільми-спектаклі «Чужий дім» (1968), «Вірність» (1977), «І від­летимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979; усі — студія «Укртелефільм»).