ЗАСЛА́ВСЬКИЙ Євген Львович (24. 05. 1920, м. Олександрія, нині Кірово­градської обл. — 06. 07. 2007, Мінськ) — архітектор. Чоловік заслуженої архітекторки Білоруської РСР О. Ладигіної. Заслужений архітектор Білоруської РСР (1980). Кандидат архітектури (1961), професор Учасник 2-ї світової війни. На­вчався у Одеському інженерно-будівельному ін­ституті (1938–41), закінчив Московський архітектурний ін­ститут (1949). Від­тоді працював старшим архітектором, потім начальником від­ділу планува­н­ня та забудови Мінська у Комітеті у справах архітектури при Раді Міністрів Білоруської РСР. 1953 його при­значено керівником майстерні обʼємного проектува­н­ня «Мінміськ­проекту» (від 1972 — головний архітектор). 1962–72 — за­ступник головного архітектора Мінська. Від 1973 — в ін­ституті «БілНДІПмістобудува­н­ня»: від 1978 — завідувач від­ділу центрів міст. Водночас 1960–80 викладав у Білоруському політехнічному ін­ституті. Серед реалізованих проєктів у Мінську — будинок Білоруського товариства дружби та культурних звʼязків з зарубіжними країнами (1956), житлові будинки на вул. Козлова (1958), планува­н­ня та забудова житлового ра­йону Чижовка (1964, спів­автор). У складі авторських колективів брав участь у роз­роблен­ні мосту через Двіну у Вітебську (Білорусь, 1951), генпланів (1965, 1980) і проєкту детального планува­н­ня та забудови центру (1974) Мінська, схем формува­н­ня міст і сільських населених пунктів Білорусі до 2000 (1975), ра­йон­ного планува­н­ня Мінської, Гомельської, Брестської, Могильовської областей (усі — Білорусь, 1977), схеми роз­селе­н­ня Білорусі (1981). Автор праць з архітектури та містобудува­н­ня.