Заславський Євген Львович
ЗАСЛА́ВСЬКИЙ Євген Львович (24. 05. 1920, м. Олександрія, нині Кіровоградської обл. — 06. 07. 2007, Мінськ) — архітектор. Чоловік заслуженої архітекторки Білоруської РСР О. Ладигіної. Заслужений архітектор Білоруської РСР (1980). Кандидат архітектури (1961), професор Учасник 2-ї світової війни. Навчався у Одеському інженерно-будівельному інституті (1938–41), закінчив Московський архітектурний інститут (1949). Відтоді працював старшим архітектором, потім начальником відділу планування та забудови Мінська у Комітеті у справах архітектури при Раді Міністрів Білоруської РСР. 1953 його призначено керівником майстерні обʼємного проектування «Мінміськпроекту» (від 1972 — головний архітектор). 1962–72 — заступник головного архітектора Мінська. Від 1973 — в інституті «БілНДІПмістобудування»: від 1978 — завідувач відділу центрів міст. Водночас 1960–80 викладав у Білоруському політехнічному інституті. Серед реалізованих проєктів у Мінську — будинок Білоруського товариства дружби та культурних звʼязків з зарубіжними країнами (1956), житлові будинки на вул. Козлова (1958), планування та забудова житлового району Чижовка (1964, співавтор). У складі авторських колективів брав участь у розробленні мосту через Двіну у Вітебську (Білорусь, 1951), генпланів (1965, 1980) і проєкту детального планування та забудови центру (1974) Мінська, схем формування міст і сільських населених пунктів Білорусі до 2000 (1975), районного планування Мінської, Гомельської, Брестської, Могильовської областей (усі — Білорусь, 1977), схеми розселення Білорусі (1981). Автор праць з архітектури та містобудування.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Общественные центры районных населенных мест БССР: Планировка и застройка. Москва, 1963; Минск: Послевоенный опыт реконструкции и развития. Москва, 1966 (співавтор); Что такое архитектура. Минск, 1978; Градостроительство Белоруссии. Минск, 1988 (співавтор).