Захід та схід

Визначення і загальна характеристика

ЗА́ХІД ТА СХІД  — когнітивні метафори, які визначають специфіку двох фундаментальних шляхів людського буття у світі та культур, що об’єктивуються на їх основі. Під Зх. розуміють шлях люд. буття у світі, який актуалізується на основі антич. і християн. світовідношення; у широкому сенсі слова Зх. охоплює ті регіони планети, де поширилися цінності антич. та християн. культур. У строгому сенсі Зх. — зх.-європ. культура, гол. цінностями якої є: ідея особистості (випливає із сутності християн. світогляду), ідея і практика тех. оволодіння природою як певним об’єктом, що повинен підкоритися людині, та ідея історії. Сх. — шлях люд. буття у світі, що об’єктивується у метакультурі, підґрунтям якої є взаємодія буддій. світовідношення з індуїзмом, а також із даосизмом та конфуціанством; це визначення Сх. в строгому сенсі — як шляху буття, що протистоїть Зх. Сх. у широкому сенсі охоплює увесь духов. обшир Азії разом із мусульман. культурою, яка є місцем зустрічі Зх. та Сх. Фундам. особливістю сх. шляху люд. буття є «природність»; з цього приводу Ґ. Геґель зазначав, що на Сх. Абсолют. дух досягає дійсності не у собі самому, а у сфері природи. Принциповими особливостями сх. шляху буття є також фаталізм (зумовлює дивовижну статичність традицій) та парадоксально пов’язана з ним ідея самопокарання (карми). В епоху Нового часу почалася експансія Зх. на Сх., що у 19 ст. досягла апогею. Сх. культури розглядали як «відсталі», такі, що перебувають на нижчому щаблі розвитку, який Зх. уже пройшов. Цим виправдовували право на цивілізатор. та реліг.-місіонер. діяльність, а також ідеологію колонізації. Проте у 20 ст. відбувся й протилеж. процес — духовна експансія Сх. на Зх. у формі реліг.-філос. систем, практик оздоровлення та бойових мистецтв. Це призвело до того, що наприкінці 20 ст. Зх. та Сх. набули статусу рівноцін. шляхів буття. Слов’ян. регіон, що розташ. між Сх. і Зх., зважаючи на домінування в ньому християн. релігії, тяжіє до культурно-цінніс. простору Зх.

Завантажити статтю