ЗІ́НИЧ Володимир Тихонович (28. 07. 1926, с. Нижча Кропивна Ситківец., нині Немирів. р-ну Вінн. обл. — 01. 06. 2016, Київ) — етно­граф. Чоловік Світлани, батько Олени Зіничів. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Ордени «За мужність» 3-го ступеня (1999), «За заслуги» 3-го (2004) та 2-го (2008) ступ. Кандидат історичних наук (1961). Закін. Одес. університет (1954). Працював від 1957 у ІМФЕ АН УРСР (Київ): від 1964 — ученим секр., 1970–73 — за­ступник директора і завідувач від­ділу етно­графії; у Раді по ви­вчен­ню продуктив. сил України (Київ): 1973–95 — старший науковий спів­робітник від­ділу про­блем роз­витку міст й роз­селе­н­ня, 1996–2007 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу регіон. про­блем роз­селе­н­ня. Наукові дослідже­н­ня: святковість та обрядовість українського народу; етногр. музеє­знавство; екон., соц. та екол. про­блеми роз­витку міських і сільс. поселень України.