Зінич Володимир Тихонович
ЗІ́НИЧ Володимир Тихонович (28. 07. 1926, с. Нижча Кропивна Ситківец., нині Немирів. р-ну Вінн. обл. — 01. 06. 2016, Київ) — етнограф. Чоловік Світлани, батько Олени Зіничів. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Ордени «За мужність» 3-го ступеня (1999), «За заслуги» 3-го (2004) та 2-го (2008) ступ. Кандидат історичних наук (1961). Закін. Одес. університет (1954). Працював від 1957 у ІМФЕ АН УРСР (Київ): від 1964 — ученим секр., 1970–73 — заступник директора і завідувач відділу етнографії; у Раді по вивченню продуктив. сил України (Київ): 1973–95 — старший науковий співробітник відділу проблем розвитку міст й розселення, 1996–2007 — провідний науковий співробітник відділу регіон. проблем розселення. Наукові дослідження: святковість та обрядовість українського народу; етногр. музеєзнавство; екон., соц. та екол. проблеми розвитку міських і сільс. поселень України.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Соціалістичні перетворення, паростки нового комуністичного в культурі та побуті робітників Радянської України. К., 1963; Свята та обряди Радянської України. К., 1971 (співавтор); Сучасні етнографічні процеси в Україні. К., 2004; Розселення в Україні: проблеми і перспективи. К., 2006 (співавтор); Регіональне розселення в Україні: стан і прогноз. К., 2007 (співавтор).
Рекомендована література
- Шидловський А. К. Сила його — у знаннях, професіоналізмі і справедливих вчинках // Трибуна. 2006. № 3–4;
- Наулко В. Людина, яка мужньо долає життєві перешкоди (До 80-річчя від дня народж. В. Т. Зінича) // НТЕ. 2006. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
