ЗІ́НЧЕНКО Леонід Петрович (23. 03. 1936, с. Варварівка Карлівського р-ну Полтавської обл.) — етно­граф, фольклорист та релігіє­знавець. Кандидат історичних наук (1978). Закінчив Він­ницький педагогічний ін­ститут (1959). Пере­бував на комсомольській (1959–65) і партійній (1966–78) роботі. Від 1978 — у Він­ницькому педагогічному ін­ституті: 1980–95 — завідувач кафедри української і світової культур. Наукові дослідже­н­ня: історія та крає­знавство Поді­л­ля, духовна культура, усна народна творчість (зокрема демонологія), побут, звичаї та обряди подолян, історія християнства різних його напрямів, ін­ститут світових релігій. Автор нарисів «Нові традиції, свята та обряди на Він­нич­чині» (В., 1980); «Готуємо виконавців нових обрядів» (К., 1981), моно­графії «Небо релігії, або Сучасні нетрадиційні релігії» (2002), на­вчальних посібників «Методичні матеріали до релігіє­знавства» (2001), «Народна демонологія подолян» (2002), «Неорелігії» (2002; доповнене ви­да­н­ня — «Новітні релігії в сучасній Україні», 2004; 2005), «Православʼя в Україні» (2003), «Християнство в Україні» (2006; 2-е ви­да­н­ня — «Християнство», 2007), «Історія християнства» (2009; усі — Він­ниця). Брав участь в укла­дан­ні книги «Історія міст і сіл Української РСР. Він­ницька область» (К., 1972).