ЗІНЧУ́К Станіслав Сергі­йович (04. 10. 1939, с. Орадівка Христинівського р-ну Київської, нині Черкаської обл. — 29. 01. 2010, Київ, похований на батьківщині) — поет, публіцист, пере­кладач, фольклорист. Член НСПУ (1973). Всеукраїнська літературна премія імені І. Огієнка (2005) за книгу спогадів «Екран памʼяті» (К., 2004). Закінчив Київський університет (1962). Учителював. 1965–66 — у від­ділі літератури і мистецтва редакції газети «Вечірній Київ», 1966–70 — редактор, завідувач редакції видавництва «Дні­про», 1970–79 — видавництва «Молодь», 1981–83 — редактор від­ділу літератури редакції журналу «Піонерія»; 1983–92 — від­повід­альний секретар творчих комісій СПУ; 1992–2000 працював у КМ та Секретаріаті ВР України; 2000–02 — від­повід­альний секретар, за­ступник головного редактора журналу «Бюлетень ВАК України»; 2004–05 — референт-секретар Київської організації НСПУ. Від­тоді — на творчій роботі. Видав історичні дослідже­н­ня «Іван Гонта» (1991), упорядкував збірки фольклорних матеріалів «Орадівське весі­л­ля» (2001; 2002), пісень «Усі гори зеленіють» (2008), прислівʼїв і приказок «Диво — не пиво, а Слово» (2009; усі — Київ). Здійснив пере­спів біблійної «Пісні пісень». Пере­клав низку поетичних творів з білоруських (Р. Барадуліна, В. Караткевича, П. Макаля), болгарських (Л. Левчева, Л. Стоянової), польських (Ю. Тувіма, В. Шимборської, Т. Ружевича), російських (П. Васильєва, М. Гумільова, Є. Євтушенка, А. Жигуліна, Б. Окуджави, Б. Пастернака, В. Солоухіна, О. Твардовського), чеських (В. Незвала, Я. Скацела) мов, більшість з яких уві­йшли до збірки ви­браних пере­кладів та пере­співів «Сузірʼя Ліри» (К., 2007). Окремі вірші З. пере­кладено болгарською, вірменською, грузинською, польською, російською мовами.