Західня Україна

Визначення і загальна характеристика

«ЗА́ХІДНЯ УКРАЇ́НА» — літературно-громадська організація письмен­ників. Засн. 19–20 квітня 1925 у Києві як секція Спілки укр. рад. селян. письмен­ників «Плуг» за актив. участі Д. Загула (перший голова), В. Атаманюка, Д. Рудика, М. Барана; усього до «З. У.» уві­йшло 15 осіб. 17 травня 1927 секція від­окремилася в самост. одиницю, обʼ­єд­навши понад 50 письмен­ників і художників — вихідців із зх.-укр. земель, політ. емі­грантів, які пере­бували в УСРР, а також рев. митців Зх. України, укр. літераторів США, Канади, Німеч­чини, Чехо-Словач­чини. На зʼ­їзді 5–7 січня 1930, в якому взяли участь 35 чл., ви­значено про­граму й зав­да­н­ня Спілки: висвітле­н­ня тяжкого становища і рев. боротьби трудящих Зх. України, пропаганда досягнень в СРСР серед українців Зх. України, під­готовка до воз­зʼ­єд­на­н­ня з УСРР. Того ж року Правлі­н­ня Спілки пере­їхало до тодіш. столиці УСРР — Харкова (від­тоді голова — Мирослав Ірчан). У Києві лишилася «Київ. група», очолювана Д. Рудиком. Діяли філії також в Одесі, Дні­пропетровську й Полтаві. Потреби друку «З. У.» задовольняли однойм. видавництво та журнал. Вид-во діяло від 1927 у Харкові, а від 1930 — у Києві. Серед вид. — пʼєси «Під­земна Галичина» (1927), «Дванадцять» (1930), «Плацдарм» (1933), повість «Карпатська ніч», оповіда­н­ня «Батько» (обидва — 1930), спогади «В бурʼянах» (1931) Мирослава Ірчана; «Вибір німецьких балад» у перекл. Д. Загула (1928); зб. оповідань «Хлопські гаразди» П. Козланюка (1928), «Цісарське право» В. Ґжицького (1930) і «Діти терору» М. Паньківа (1931); «Повний збірник творів» Леся Мартовича (1930); зб. поезій «Буковині» (1930) та «Крутіж» (1931) М. Марфієвича; повість «Село горить» В. Олексюка (1931); твори О. Кобилянської, Я. Галана, С. Тудора, О. Гаврилюка, І. Франка, Марка Черемшини; а також зб. творів С. Цвайґа (перекл. з нім. мови В. Бобинського), повість «Семен Хрущ» К. Макушинського (перекл. з польс. мови; обидва — 1929). На­прикінці січня 1933 роз­почалися арешти чл. «З. У.» у сфабриков. справі УВО — В. Атаманюка, Я. Гріха, Д. Рудика, Я. Струхманчука, Л. Дмитерка, М. Козоріса, М. Марфієвича, Д. Загула, А. Турчинської, Ф. Малицького, М. Кічура, — а згодом у пресі опубл. низку «викривал.» статей. Після арештів упродовж грудня того ж року М. Гаска, В. Ґжицького, І. Ткачука та Мирослава Ірчана діяльність «З. У.» припинено. Більшість ре­пресов. чл. організації реабіліт. після 20-го зʼ­їзду КПРС (1956).

Літ.: Лакиза І. Письмен­ник — громадянин: Чим має бути Спілка революційних письмен­ників «Західня Україна» // Зх. Україна. 1928. Зшиток 2/3; Рудик Д. Без маніфестів: Спілка революційних письмен­ників «Західня Україна» на 5-й рік свого існува­н­ня // Там само. 1930. № 3/4; Ткачук І. Шість років праці «З. У.» // Там само. 1931. № 7/8; Сміюн О. Д. «Західня Україна»: Орган спілки революційних письмен­ників «Західня Україна». Київ–Харків. 1927–1933: Системат. покажч. змісту. Л., 1962; Дубина М. Сурмачі воз­зʼ­єд­на­н­ня. К., 1976; Кравчук П. Спілка революційних письмен­ників «Західня Україна» // ЛУ. 1989, 14 груд.; Малицький Ф. Пере­ковка: Повість власного життя // Вітчизна. 1990. № 11; Рубльов О. С. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.

В. А. Бурбела

Завантажити статтю