Заяць Михайло Степанович
ЗА́ЯЦЬ Михайло Степанович (27. 10. 1927, с. Ракове, нині Перечинського р-ну Закарпатської обл. — 26. 04. 2015, с. Санжійка Овідіопольського, нині Одеського р-ну Одеської обл.) — художник-постановник, живописець. Член Спілки кінематографістів СРСР (1962). Закінчив Ужгородське художнє училище (1950; викл. А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Е. Контратович), ВДІК (Москва, 1956; викл. Ф. Богородський, Ю. Пименов, Г. Шегаль). Працював 1957–75 художником-постановником на Одеській кіностудії, де оформив художній фільм «Карбідка старого Железняка» (реж. В. Воронін), «Шторм» (реж. М. Дубсон; обидва — 1957), «Здрастуй, Дніпро» (реж. В. Винярський, 1958), «Дивак-людина» (реж. В. Кочетов, 1962), «Наш чесний хліб» (реж. К. і О. Муратови, 1964), «Іноземка» (реж. К. Жук та О. Сірий, 1965), «Вертикаль» (реж. С. Говорухін, 1967), «Випадок зі слідчої практики» (реж. Л. Агранович, 1968), «Білий вибух» (реж. С. Говорухін, 1969), «А людина грає на трубі» (реж. Б. Дуров, 1970), «Море нашої надії» (реж. В. Костроменко, 1971). Від 1975 мешкав в Одеській області. Автор пейзажів Причорноморʼя, Криму, Гуцульщини, Кавказу. Для живописних творчості З. притаманні тонкий ліризм, теплий насичений колорит. Персональні виставки — в Одесі (2001–02, 2007).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ранок на Бузі», «Перед грозою», «Храм природи», «Околиця», «Дерева вмирають стоячи», «Маки», «Щедрий урожай», «Різний вік», «Полум’я осені», «Незабаром весна», «Флокси», «Біля причалу», «Південний вітер», «Осінь у Карпатах», «Негода», «Весна», «Шторм», «Осінні тіні», «Щасливе літо», «Хвилина відпочинку», «Пастушок», «Гірський потік», «Простір», «Дикі оливи», «Дощить», «Зима в Карпатах», «Схили Говерли», «В гуцульській хаті» (усі — 1970–90-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 