ЗНОБА́ Іван Степанович (12(25). 11. 1903, с. Новомиколаївка Верх­ньодні­пров. пов. Катеринослав. губ., нині смт Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл. — 10. 09. 1990, Київ) — скульптор. Батько Валентина, дід Миколи Знобів. Член СХУ (1945). Закін. Київський художній ін­ститут (1941; викл. М. Гельман). Брав участь у мист. ви­ставках від 1939. Персон. — у Варшаві (1955), Києві (1988). Працював у галузях станк. і монум. скульптури. Стиль З. вирізняється монум. виразністю, реаліст. манерою, змістовністю та багатоплановістю у роз­крит­ті психол. образів. Легко та яскраво вирішував пластику багатофігурності, досконало володів каменем, деревом, бронзою. Майстер соцреаліст. порт­рета. Темат. домінантами є ленініана, шевченкіана. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Дні­проп., Одес., Сум. ХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Дні­проп. істор. музеї, ДТГ та Центр. музеї В. Леніна у Москві, Вологод. картин. галереї (РФ).