Зноба Микола Валентинович
ЗНОБА́ Микола Валентинович (21. 09. 1974, Київ) — скульптор. Син В. Зноби і Т. Голембієвської, онук І. Зноби, А. Голембієвської, М. Молоштанова. Член НСХУ (2000). Закін. Київський художній інститут (1997; викл. І. Макогон, В. Швецов). На творчій роботі. Директор Музею-майстерні Зноби-Голембієвських у Києві (від 2006). Учасник всеукр. мистецьких виставок від 1992. Персон. — у Лондоні (1997), Парижі (2006), Києві (2007, 2009). Основні галузі — монум. та станк. скульптура, портретна пластика. Для творчості З. характерні виразність тонких миттєвостей станів, експресив. автор. стиль.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — Дж. Мюїру (1996, співавт.; м. Данбар, Велика Британія), «Св. Ольга та св. Всеволод» (1999), «Гончар» (2000), «Архангел Михаїл», пам’ятний знак на честь дружби України та Чилі (обидва — 2001), «Козак Мамай» (2002; усі — Київ), М. Грушевському (2004, м. Козятин Вінн. обл.), королеві Франції Анні Київській (2005, м. Сенліс, Франція), І. Козловському (2008, Київ; усі — співавт.), Т. Шевченку (Прага), Героям Чорнобиля (м. Волочиськ Хмельн. обл.; обидва — 2009); станк. скульптури — «Погоня», «Антилопи» (обидві — 1996), «Р. Нурієв» (1997), «Бахус», «Перлина. Три грації» (співавт.; обидві — 2000), «Пеґас» (2001), «Святослав. Їду на Ви!» (співавтор), «Адам та Єва», «Емілія», «Викрадення Європи» (усі — 2004), «Снігова Королева» (2008); портрети — «Посол Китаю Дж. Лі», «Посол Марокко С. Абджаліль» (обидва — 2010).
Рекомендована література
- Микола Зноба: Альбом. К., 2004.
Фотоілюстрації
Людина 
