Золото самородне

Визначення і загальна характеристика

ЗО́ЛОТО САМОРО́ДНЕ — мінерал класу самородних елементів, природний твердий роз­чин срібла (до 43 %) в золоті. Формула: 4Аu. Містить домішки Fe, Cu, Mn, Pb (до 0,9 %), рідше — Bi, Sb, Hg, Te, Se, Pt. Ві­домі різновиди з під­вищеним вмістом міді (до 20 %; мідисте золото, або ку­проаурит), вісмуту (до 4 %; вісмутисте золото, або вісмутаурит), платиноїдів (платинисте й іридисте золото; порпецит — Au, Pd, родит — Au, Rh), природні амальгами (Аu, Hg). Твердість 2–3, густина 15,6–19,7 г/см³. Спайність від­сутня. Сингонія кубічна. Колір яскраво-жовтий, залежно від домішок — блідо-жовтий, червонуватий, зеленуватий. Блиск яскравий, металічний. Форма кри­сталів (до 1–2 мм) октаедрична, додекаедрична або кубічна. Роз­різняють тонкодис­персне (до 10 мкм), пилоподібне (5–50 мкм), дрібне (0,05–2 мм) З. с. Буває у ви­гляді двійників, прямокут., дендрит., роз­галужених, листуватих або губчастих агрегатів. Суціл. скупче­н­ня З. с. масою понад 1–5 г називають самородками. Зна­йдені в Австралії самородки «Плита Голтермана» і «Бажаний не­зна­йомець» разом із залишками породи важили від­повід­но 285 і 71 кг. З. с. концентрується у гідротермал. родовищах, утворюючи золоті руди, роз­поділяється у тріщинуватому жильному кварці та у сульфідах — піриті, арсенопіриті, піротині. Під час окисне­н­ня руд на земній поверх­ні дрібне З. с. частково роз­чиняється та пере­відкладається, інколи збагачує верх­ні частини рудних тіл. Процеси руйнува­н­ня спричиняють накопиче­н­ня його у роз­сипах. Див. також Золоті руди і роз­сипища, Золотодобування.

Літ.: Николаева Л. А. Особен­ности самородного золота // Тр. Центр. н.-и. горнора­зведоч. ин-та. Москва, 1967; Петровская Н. В. Самородное золото. Москва, 1973; Новгородова М. И. Самородные метал­лы в гидротермальных рудах. Москва, 1983; Сурков А. В. Атлас форм самородного золота (золотин). Москва, 2000. Ч. 1.

Л. С. Галецький

Завантажити статтю