Золотодобування

Визначення і загальна характеристика

ЗОЛОТОДОБУВА́ННЯ  — процес вилучення золота з природних джерел — розсипних і корінних покладів. Розробку родовищ золота здійснюють як відкритим (гол. чином розсип.), так і підзем. способами. При відкритій розробці залежно від розмірів покладу, характеру порід та умов залягання застосовують бульдозерно-скрепер., екскаватор., гідравліч., драж. способи. З розсип. порід золото вилучають переважно гравітац. методами, насамперед промиванням золотонос. пісків та ін. уламк. порід, флотацією, з корін. руд (зокрема й після збагачення) — шляхом амальгамування ртуттю, хлорування, вилуговування: ціанід., тіокарбамід., тіосульфат. і аміачно-тіосульфат., окислювального мінерал. кислотами та солями, бактеріального. З розчинів вилуговування золото осаджують металевим цинком, активов. вугіллям, іонообмін. смолами та екстрагентами. Перспектив. також є використання феритизов. сорбентів для вилучення золота з пульп та електроліз розчинів. Осн. втрати під час З. припадають на тонкодисперсне золото з розміром частинок порядку кількох мкм. З. відоме з доісторич. часів; усього людством видобуто понад 140 тис. т золота. Нині щорічна продукція З. у світі становить бл. 2500 т; гол. виробниками є Китай (2009 — 314 т), ПАР, Австралія, США, РФ, Індонезія, Канада, Перу. В Україні золото видобували з родовищ Прикарпаття та Закарпаття у 12–17 ст. Сучасне пром. З. розпочато 1999 на Мужіївському золоторудному родовищі (Берегів. р-н Закарп. обл.). До кін. 2006 видобуто бл. 840 кг золота з переробкою понад 300 тис. т руди та коефіцієнтом вилучення корис. компоненту 52 %, після чого виробництво зупинено через нерентабельність. Укр. вченими запропоновано технології мікробіол. збагачення колоїд. та іонних золотовміс. розчинів.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю