ЗООЦЕНО́З (від зоо... і … ценоз) — сукупність популяцій різних видів тварин, які мешкають у певному фізичному просторі і входять до складу біоценозу. У звʼязку з тим, що компоненти зооценозу екологічно повʼязані між собою та з ін. пред­ставниками біо­ценозу (рослинами, грибами, мікроорганізмами тощо), а також з неорганічною складовою екосистеми (біотопом), вони є незамін­ними функціональними елементом трофіко­енергетичних ланцюгів екосистем. Популяції, що входять до складу зооценозу, мають характерні для кожного виду чисельність, просторовий роз­поділ, вікову, статеву, генетичну структури. Син­екологічні параметри зооценозу (щільність, біо­топічна й таксономічна структури, структура домінува­н­ня тощо) можуть бути індикатором стану екосистеми. Зооценоз значною мірою від­ображає ландшафтно-кліматичну специфіку фітоценозу та біо­ценозу загалом. Термін «зооценоз» має умовний характер, у сучасній екології його за­стосовують рідко. Див. також Біогеоценоз.