КОШЛЯКО́В Володимир Микола­йович (21. 12. 1922, Сімферополь — 16. 02. 2009, Київ) — фахівець у галузi аналiтичної механiки твер­дого тiла i теорiї гiро­скопiв. Син М. Кошлякова, чоловік В. Гукович. Доктор фізико-математичних наук (1961), професор (1966), академік Національної академії наук України (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Державна премія СРСР у галузі науки і техніки (1976). Премії імені М. Крилова Академії наук УРСР (1987) та імені М. Лаврентьєва Національної академії наук України (2003). Закiнчив Ленiн­градський ін­ститут точної механiки i оптики (нині Санкт-Пе­тербург, 1948), де від­тоді й працював; 1952–66 — у науково-дослідних установах Москви; 1966–2009 — в Ін­ститутi математики Національної академії наук України (Київ): завідувач вiд­дiлу аналiтичної механiки (1966–2003), від 2003 — головний науковий спів­робітник; водночас 1963–65 — професор кафедри теоретичної та прикладної механіки Київського університету; 1978–94 — професор кафедри теоретичної механіки Київського полiтехнічного ін­ституту. Основні наукові праці присвячені теорії та практиці гіро­скопічних приладів, механіці твердого тіла. За­пропонував методи компенсації по­хибок гіро­скопічних приладів в умовах маневрува­н­ня суден; дослідив стійкість руху гірокомпасних систем, впровадив у теорію навігаційних гіро­скопічних приладів алгоритми на основі параметрів Родріґа–Гамільтона і Келі–Кляйна.