Е́ЛЬБЕРТ Борис Якович (13(25). 12. 1890, м. Дубно Волин. губ., нині Рівнен. обл. — 19. 12. 1963, Мінськ) — мікробіо­лог, вірусолог. Доктор медичних наук (1937, без захисту дис.), професор (1928). Заслужений діяч науки Киргиз. РСР (1942). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Навч. у Львів. університеті (1910–14), закін. Університет св. Володимира у Києві (1917). Працював зав. бактеріол. лаб., доцент кафедри мікробіо­логії Київ. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів. 1923 — засн. і від­тоді — завідувач кафедри мікробіо­логії і гігієни Білорус. університету; водночас — директор Білорус. сан.-бактеріол. ін­ституту (обидва — Мінськ); 1932–35 — в бюро спец. при­значе­н­ня ОГПУ; 1935–37 — керівник від­ділу Біо­тех. ін­ституту Нар. комісаріату оборони. Від 1937 — у Фрунзе (нині Бішкек): до 1945 — директор Мікробіол. ін­ституту, одночасно 1939–45 — спів­засн. і дир., 1940–44 — завідувач кафедри мікробіо­логії Киргиз. мед. ін­ституту. 1945–48 — завідувач кафедри мікробіо­логії Ростов. мед. ін­ституту (РФ) та водночас — за­ступник директора Ін­ституту епідеміології і мікробіо­логії. Від 1948 — у Мінську: до 1949 — наук. кер. Білорус. ін­ституту епідеміології й мікробіо­логії; до 1952 — зав. лаб. мікробіо­логії Ін­ституту теор. медицини АН Білоруської РСР; до 1962 — завідувач кафедри мікробіо­логії Мед. ін­ституту; 1960–63 — зав. однойм. каф. Білорус. університету. Наукові дослідже­н­ня: бактеріологія склероми, біо­логія і систематика капсульних бактерій, роз­робле­н­ня осадових реакцій при сифілісі, наук. основи виробництва, контролю і за­стосува­н­ня вакцин. і сироватк. препаратів. Роз­робив метод специфіч. профілактики туляремії. За ред. Е. ви­дано кн. «Микробиология важнейших инфекцион­ных болезней человека» (Минск, 1962; 1965).