ЕРЕНФЕ́СТ Пауль (18. 01. 1880, Ві­день — 25. 09. 1933, Амстердам) — фізик. Чоловік Т. Еренфест-Афанасьєвої. Іноз. чл. АН СРСР (1924). Професор (1912). Навч. у Віден. тех. школі (1899–1901), слухав лекції у Ґет­тінґені (Німеч­чина, 1901–02), здобув ступ. д-ра у Віден. університеті (1904). Мешкав 1907–12 у С.-Петербурзі, за­ймаючись про­блемами статист. механіки. Від 1912 — професор кафедри теор. фізики Ляйден. університету (Нідерланди). 1924 на 4-му Зʼ­їзді рос. фізиків у Ленін­граді (нині С.-Петербург) ви­ступив з промовою про необхідність рівно­знач. роз­витку теор. і практич. напрямів фізики в СРСР. 1930 від­відував Укр. фіз.-тех. ін­ститут (Харків), сприяв створен­ню у ньому кріоген. лаб. (перша в СРСР) та спів­працював з її кер. Л. Шубніковим як закордон. наук. консультант; 1932 читав лекції у Ін­ституті. 1903 при дослідж. атмо­сфер. електрики помітив неві­доме джерело іонів у повітрі та припустив існува­н­ня ви­промінюва­н­ня, здатного без­перервно іонізувати газ. 1911 спільно з дружиною здійснив логіч. аналіз статист. механіки, за­пропонував квазіергодичну гіпотезу. 1916 сформулював адіабатичну гіпотезу. Покінчив життя самогубством.