Ерліх Володимир Ісакович
Е́РЛІХ Володимир Ісакович (23. 09. 1924, с. Новопавлівка Врадіїв. р-ну, нині Микол. обл. — 2001, Ізраїль) — живописець і графік. Член НСХУ (1964). Закін. Дніпроп. художнє училище (1950; викл. М. Панін, М. Погрібняк). На творчій роботі. Учасник обл. (від 1948), респ. (від 1961) та всесоюз. (від 1963) мистецьких виставок. Персон. — у Дніпропетровську (1962, 1984). Створив портрети у класич. традиціях. Гол. герої Е. — люди праці. У пейзажах — тонкий колорист і лірик. Значну увагу приділяв живопис. культурі, пластич. виразності полотен, завдяки чому прості мотиви відтворював у естет. категоріях. Полотна зберігаються у Дніпроп. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Мій учитель» (1961), «Т. Шевченко» (1961; 1988), «Будівництво», «О. Жирадков» (обидва — 1962), «Ранок на Дніпрі» (1963), «Автопортрет», «Вірші» (обидва — 1965), «Мрії», «Будівниця» (обидва — 1970), «Дівчина з дев’ятої домни» (1975), «Штукатур» (1977), «На Самарі», «Мотальниця» (обидва — 1979), «Рибалка» (1980-і рр.), «М. Колосов», «О. Волохов» (обидва — 1984), «У роки війни», «І. Пеня», «Дніпрянка» (усі — 1985), «Осінній натюрморт» (1986); цикл пейзажів «Україна» (1970–90); серія «Крим» (1972–82).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 