Жіноча громада

Визначення і загальна характеристика

«ЖІНО́ЧА ГРОМА́ДА» — загальна назва громадських організацій, що діяли в різний час в Україні та за кордоном. «Ж. г.» у Києві засн. 1901. Серед чл. — Олена Пчілка, Г. Чикаленко-Кел­лер, І. Косач-Борисова, Л. Старицька-Черняхівська, М. Грінченко, М. Левицька, Л. Шульгина. «Ж. г.» брала участь у нац.-просвітн. діяльності. Одне з осн. зав­дань — по­стача­н­ня книг у сільс. б-ки. Допомагали здібним сільс. дівчатам, які прагнули продовжити освіту (надавали їм житло у Києві, кошти на їжу й книжки); засновували дитсадки, організовували концерти та ви­стави. Вагомою фінанс. під­тримкою були збори від лоторей, член. внески. За умов пере­слідува­н­ня укр. нац. руху 1901–05 «Ж. г.» діяла нелегально, збори проводила на квартирах. Станом на 1916 працювало 18 від­ділів.

«Ж. г.» у Львові створ. 1909 чл. Клюбу русинок та Кружка укр. дівчат; діяла як три­ступенева організація з 14-ма філіями у повітах та гуртками у селах. До її складу входили М. Білецька, О. Кисілевська, К. Малицька, К. Гриневичева. З ініціативи К. Малицької 1912 засн. фонд для УСС «На потреби України», здобуто право на участь у нар. зʼ­їздах націонал-демократ. партії. «Ж. г.» від­кривала гуртожитки для дівчат, їдальні та кухні, влаштовувала публічні чита­н­ня. За її сприя­н­ня діяли ко­оператив «Труд», Товариство опіки над домаш. прислугою. Об­стоювала виборчі права жінок, скликала віча, організовувала демонстрації, писала петиції до уряду; видавала «Жіночий вістник», «Жіночий голос: часопис українських працюючих жінок» та ін. 1921 на її основі створ. Союз українок.

«Ж. г.» у Чернівцях засн. 1906 за під­тримки О. Кобилянської. Станом на 1918 організовано 14 філій. Нараховувала бл. 600 чл., серед них — О. Гузар, В. Лукашевич, О. Сірецька, М. Левицька, А. Федорович; голова — З. Грушкевич (від 1920). За сприя­н­ня «Ж. г.» створ. Комітет укр. жінок для допомоги пораненим та опіки над дітьми. Член «Ж. г.» 1921 брали участь у зʼ­їзді Союзу українок у Львові, зокрема С. Русова; здійснювали культурну та доброчин­ну діяльність, утримували сиріт. притулок і дитсадки, гуртожиток та їдальню для учнів. молоді. «Ж. г.» сприяла на­вчан­ню дівчат у Галичині, влаштовувала для них курси (с.-г., бухгалтер., шиття). 1922 роз­горнула кампанію проти закри­т­тя україномов. шкіл. 1930 уряд Румунії обмежив її діяльність лише сферою доброчин­ності. 1932 заснувала у Чернівцях Центр першої допомоги.

«Ж. г.» у Нью-Йорку створ. 1921 укр. емі­грантками (у складі — 30–50 осіб). Голови: М. Скубова (1921–22), С. Абрагамовська-Грицко-Кибюк (1923–31). Організація допомогала ветеранам, сиротам, політвʼязням у Польщі та Чехо-Словач­чині; прагнула зміцнити звʼязки з Галичиною; проводила ви­ставки, віча. Видала «Ювілейний альманах Української жіночої громади у Нью-Йорку» (1931). Намагаючись привернути увагу світ. громадськості, 1933 висловлювала протести у звʼязку з голодомором в Україні (низка публікацій у ж. «Жіночий світ»). Згодом осередки «Ж. г.» обʼ­єд­налися в Союз українок Америки.

«Ж. г.» від­новила роботу 1989 у Києві у складі НРУ, від 1991 — всеукр. громад. організація, від 1993 — між­народна, 2001 отримала спец. статус при екон. і соц. комісії ООН. Станом на 2009 організовано 45 осередків (в усіх обл. України й АР Крим, Молдові, Латвії, США, Німеч­чині, Австралії), що обʼ­єд­нують понад 15 тис. осіб. Член «Ж. г.» може бути особа віком від 16-ти р. (незалежно від статі, національності й віро­сповіда­н­ня), яка ви­знає статут і має дві рекомендації від чл. організації. Гол. мета — залуче­н­ня жінок до політ. життя та процесів державотворе­н­ня, забезпече­н­ня й захист їхніх політ., екон., соц. прав та свобод. Надає допомогу дітям-сиротам і багатодіт. сімʼям, здійснює оздоровле­н­ня дітей, які по­страждали від аварії на ЧАЕС, від­криває без­коштовні їдальні, надає стипендії талановитій молоді, пропагує здоровий спосіб життя, роз­по­всюджує книги з україно­знавства в Україні та за її межами. Голова — М. Драч (від 1989).

Літ.: Богачевська-Хомʼяк М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України 1884–1939. К., 1995; Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього: Жін. рух Над­дні­прян. України 2-ї пол. ХІХ — поч. ХХ ст.: Сторінки історії. О., 1998.

К. А. Кобченко

Завантажити статтю