Жовква

Визначення і загальна характеристика

ЖО́ВКВА (до 1603 — Вин­ники, 1603–1944 — Жолкев, Жолків, 1951–91 — Нестеров) — місто Жовківського ра­йону Львівської області, райцентр. Знаходиться на р. Свиня (притока Рати, бас. Зх. Бугу), за 25 км від обл. центру, за 35 км від укр.-польс. кордону, на роз­вилці між­нар. автошляхів Львів–Рава-Руська–Варшава, Львів–Ковель–­Брест. Площа 6,4 км². Насел. 13 316 осіб (2001, складає 94,7 % до 1989): українців — 98,4 %, росіян — 1 %, поляків — 0,3 %, євреїв — 0,1 %. Залізнична станція. Має автобусне сполуче­н­ня зі Львовом. Уперше згадується у писем. джерелах 15 ст. як с. Вин­ники, яке належало шляхтичу Древенті. Від 1560 — у власності магнат. роду Жолкевських, пізніше — Собеських та Радзивіл­лів. 1594–1600 на тер. Вин­ників корон. геть­ман Речі Посполитої С. Жолкевський заснував укріплене місто-фортецю та побудував замок. 1603 на­дано Маґдебур. право та закріплено назву Жолкев. У 17 ст. місто стало знач. торг. центром, мало привілеї на винокурі­н­ня та до­звіл на проведе­н­ня 2-х щотижневих базарів і 4-х ярмарків на рік. Від 2-ї пол. 17 ст. Ж. — резиденція та адм. центр приват. володінь польс. короля Яна ІІІ Собеського. У 17–18 ст. Ж. по­стала як осередок релігії, культури та мистецтва, євр. філос. думки і книго­друкува­н­ня. Ян ІІІ Собеський роз­будував у Ж. закладений його матірʼю чол. домінікан. монастир, заснував жін. домінікан. монастир, монастир о. Василіян (див. Жовківський монастир Різдва Христового), допомагав у буд-ві нової великої синагоги. У ті часи Ж. вважали одним з найкрасивіших приват. міст-резиденцій Європи, яким захоплювалися числен­ні почесні гості та прочани. Тоді ж у Ж. пере­бралася значна кількість купців і майстрів, що сприяло роз­витку ремесел і промислів. Ві­домою стала Жовків. школа живопису та різьбле­н­ня на дереві 17–18 ст., яка мала ви­значал. вплив на становле­н­ня і роз­виток стилю бароко в мистецтві регіону. У 17 — 1-й пол. 20 ст. у Ж. працювали ві­домі художники, скульптори та архітектори, зокрема М. Альтальмонте (Ґоґенберґ), Ш. Богушович, П. Бебер, Ю. Буцманюк, В. Зичливий, Е. Ковач, І. Кондзелевич, А.-В. Лоцці, Я. Матейко, В. Петранович, А. Прихильний (А.-Н. Ваберене), І. Руткович, П. Римлянин (П. Домінічі), С. Андреас, П. Щасливий (П. де Дукато Клеменсі), А. Шлютер, Ю. Шимонович-Семігоновський. 1690 євр. друкар з Амстердама Урі Фебус га-Леві заснував тут друкарню, завдяки чому згодом місто стало одним із найбільших осередків євр. друкарства у Речі Посполитій. На­прикінці 17 ст. Ж. з насел. бл. 2 тис. осіб налічувала 5 великих монастирів, 4 костели, 5 церков з числен. братствами, 2 синагоги, діяли євр. духовна школа та 3 друкарні. Після смерті короля місто ще кілька десятиліть 18 ст. зберігало високий пре­стиж, залишалося одним з найшанованіших у королівстві, при замку королевичі утримували 1,5-тисячне військо. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького (за твердже­н­ням І. Крипʼякевича та ін. дослідників, народився в Ж. і навч. у брат. школі) козац. загони двічі проходили через Ж. — у листопаді 1648 і у вересні 1655. Від грудня 1706 до кін. квітня 1707 у жовків. замку знаходилася ставка рос. царя Петра І. У січні 1707 у Ж. за його замовле­н­ням виконано перші зображе­н­ня 32-х літер граж­дан. шрифту. У квітні 1707 у жовків. резиденції царя пере­бував також геть­ман І. Мазепа, де, зокрема, довід­ався про його плани реорганізувати Геть­манщину. З Ж. він роз­почав таємні пере­говори зі швед. королем про союз у боротьбі з Москвою. У 50-х рр. 18 ст. у період між­усобиць, війн і по­ступового роз­валу Польс. королівства роз­почався стрімкий занепад Ж. Під час епідемії 1770 загинуло бл. 7 тис. мешканців (майже все насел. міста). Після 1-го поділу Польщі 1772 Ж. уві­йшла до складу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина) і стала адм. центром округу. На поч. 19 ст. в місті почав працювати цегел. завод, 1890 — склороб. завод, на поч. 20 ст. споруджено спирт. завод й олійницю, прокладено залізницю. Жит. за­ймалися ку­стар. ремісництвом і дріб. торгівлею. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. тут прослідковувався ще один період бурхливого роз­витку та роз­будови, який був пере­рваний 1-ю світ. війною. В умовах заг.-європ. під­несе­н­ня у Ж. активізувався нац.-демократ. рух українства. Працювала Жовків. Руська Рада, діяли осередки укр. партій, товариства «Просвіта», зародився сокіл.-стрілец. рух. Під час 1-ї світової війни місто кілька разів пере­ходило з рук у руки. Рос. війська спалили замок (від­будовано у між­воєн. період), зруйнували значну частину житл. забудови міста, частину мешканців вивезли до Росії. Від 1919 Ж. — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. У 1920-х рр. Ж. стала важливим видавн. центром чернечого греко-катол. Чину св. Василія Великого. Від 1940 — райцентр. Під час нім.-фашист. окупації (29 червня 1941 — 24 липня 1944) чисельність насел. зменшилася у 5 разів. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. 1951 Ж. пере­йменовано на честь рос. пілота П. Нестерова, який 8 вересня 1914 недалеко від міста здійснив у повітряному бою перший таран. удар, збивши австр. літак барона Ро­зенталя. 1994 від­несено до 1-ї категорії істор. міст України. Нині Ж. — один з гол. турист. центрів регіону. На пд. околиці у невеликих мас­штабах здійснюють роз­робку покладів глини для виробництва керам. цегли. Побл. міста виявлено також напірні сірководн. води з т-рою на поверх­ні 39 °С. Осн. під­приємства: «Жовківський завод “Шляхіндустрія”», завод «Автомат», хлібозавод. Функціонує видавництво «Місіонер». У місті — 3 заг.-осв. школи, 3 дитсадки, спец­школа-інтернат для дітей з вадами слуху, рай. Центр. дит. та юнац. творчості; центр. рай. лікарня, рай. поліклініка, СЕС; Нар. дім (народні чол. хорова капела «Діброва», жін. вокал. ансамбль «Журавка», хорова капела «Роз­точ­чя»), центр. рай. б-ка, рай. бібліотека для дітей, кінотеатр, дит. школа мистецтв, музей історії Жовків. друкарні о. Василіян, філія Львів. галереї мистецтв; готель, від­діл. 4-х банків. Є 2 ДЮСШ, громад. дит. спорт.-оздоров. велосипед. та духовно-лицар. клуби. Реліг. громади: 4 — УГКЦ; УАПЦ, УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. На тер. Державного історико-архітектурного заповід­ника у м. Жовква — понад 100 памʼяток архітектури і містобудува­н­ня, зокрема 49 памʼяток архітектури нац. значе­н­ня, 2 ренесансні містобуд. комплекси, 2 памʼятки садово-парк. мистецтва, 19 памʼяток історії та монумент. мистецтва. Памʼятки архітектури заг.-європ. значе­н­ня: замок (1594), ренесанс. парафіял. костел св. Лаврентія (1606), барок. ансамбль домінікан. костелу та монастиря (1653), ренесансна синагога (1692–1700), деревʼяні церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1705) та Пресвятої Трійці (1720), ренесанс. ансамбль житл. забудови ринк. площі (17 ст.). За 5 км від Ж. знаходиться памʼятка археології заг.-держ. значе­н­ня — городище давньорус. м. Щекотин (12–13 ст.). Серед дослідників Ж. — вірм. історик 19 ст., монах Домінікан. ордену С. Баронч (автор кн. «Памʼятки міста Жовкви»; мешкав тут 1842–45), галиц. крає­знавець 19 ст. А. Шнайдер (про­йшли дит. роки, проживав 1853–58), історик, академік АН УРСР І. Крипʼякевич (працював 1929–34 у Жовків. гімназії). Видатні уродженці: хімік, академік Польс. АН С. Нементовський, архітектор, д-р архітектури О. Кузьмич, зоолог Е. Жарський; художники 18 ст. І. Кондзелевич та В. Петранович, засл. художник України Ю. Сяркевич; опер. спів­ак (тенор), актор С. Волошко, композитор Р. Цись.

Літ.: Парцей М. Стародавня Жовква. Л., 2005; див. також Жовківський район.

М. В. Кубай

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю