Е́ЗЕРА Регіна (Ezera Regîna; справж. прі­звище — Кіндзуле; Kindzule; 20. 07. 1930, Риґа — 11. 06. 2002, там само) — латиська письмен­ниця. Нар. письмен­ниця Латв. РСР (1981). Державна премія Латв. РСР (1972). Закін. Латв. університет (Риґа, 1955). Авторка кн. оповідань «Un ceïð vçl kûp» («Дорога ще в пилюці», 1961), «Daugavas stâsti» («Роз­повіді з берегів Дауґави», 1965), «Cilvçkam vajag suni» («Людині потрібна собака», 1975), «Princeses fenomens» («Феномен Принцеси», 1985); повістей «Dzilnas sila balâde» («Балада Дятлового бору», 1968), «Nakts bez mçnesnîcas» («Ніч без місяця», 1971), «Vasara bija tikai vienu dienu» («Літо було лише один день», 1974); романів «Zem pavasara debesîm» («Під весняним небом», 1961), «Viòas bija trîs» («Їх було троє», 1963), «Aka» («Колодязь», 1972), «Zemdegas» («Невидимий вогонь», 1976), «Varmâcîba» («Насильство», 1982), «Nodevîba» («Зрада», 1984), «Pûía ola» («Яйце дракона», 1996; про перші роки незалежності Латвії). Е. — основоположниця лірич. течії латв. прози, для якої характерні глибин. психологізм, єд­ність внутр. сутності людини з оточе­н­ням і природою. Окремі твори Е. українською мовою пере­клали А. Могила, І. Липовецька, З. Коваль, А. Шпиталь.