Екологія ландшафту
ЕКОЛО́ГІЯ ЛАНДША́ФТУ — науковий напрям, що вивчає просторові структури, процеси, часові зміни ландшафту, а також його значення та цінності з погляду потреб суб’єктів. Суб’єктами ландшафту є рослини, тварини, людина з її культурою та особливостями господарювання. Сформована на межі ландшафтознавства й екології. Тлумачення ландшафту як цілісності, яка має різні значення і розкривається у різних структурах та масштабах з погляду його суб’єктів, — гол. методол. настанова сучас. Е. л., яка відрізняє її від ландшафтознавства. Тісно пов’язана з біогеографією, лісівництвом та ін. природн. науками; останнім часом — з гуманітар. науками — психологією, соціологією, етнологією та ін. Гол. завданнями Е. л. є пізнання ландшафту як холістич. феномену, вивчення його простор. структур і процесів, оцінювання ландшафтів з погляду потреб його суб’єктів, дослідж. динаміч. змін і стійкості ландшафтів, прогнозування їхніх змін внаслідок дії природ. і антропоген. чинників. Серед приклад. завдань — територ. планування ландшафтів, зокрема проектування екомереж, обґрунтування норм антропоген. навантажень на ландшафти, оцінювання та попередження екол. ризиків, впровадження принципів і методів Е. л. у практику екоменеджменту, екоаудиту, проектування територ. систем.
Термін запропонував К. Тролль 1939 для позначення поєднання територ. (ландшафтознавчо-геогр.) та функціон. (екол.) підходів до вивчення природ. цілісностей. Нині функціонує також термін «ландшафтна екологія», який більшість вчених вважають синоніміч. до «Е. л.». Інтенсивно розвивалася Е. л. в останній чв. 20 ст., зокрема у Німеччині, Нідерландах, Чехії, Словаччині, США, Ізраїлі. Знач. внесок у її формування зробили Х. Лезер, З. Наве, Е. Нееф, В. Сочава, Р. Форман, Й. Шмітг’юзен та ін. Становлення Е. л. в Україні пов’язане з діяльністю Ю. Бялловича, Г. Висоцького, Й. Пачоського та ін., які у 1920–30-х рр. вперше об’єднали екол. та ландшафтознав. підходи до пізнання природи. Згодом дослідж. ландшафтно-екол. спрямування очолювали П. Погребняк та О. Бельгард. 1984 на геогр. факультеті Київ. університету створ. н.-д. лаб. ландшафт. екології, 1986 в Інституті географії НАНУ (Київ) — лаб. ландшафтно-екол. проблем Чорнобиля. В навч. плани ВНЗів введено курси Е. л., видано перші підручники та навч. посібники з цієї дисципліни. 1996 засн. Укр. асоц. ландшафт. екологів.
Рекомендована література
- Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології. К., 1993;
- R. T. T. Forman. Land Mosaics: The ecology of landscapes and regions. Cambridge, 1995;
- A. Richling, J. Solon. Ekologia krajobrazu. Warszawa, 1996;
- Гуцуляк В. М. Ландшафтна екологія. Чц., 2003.
Завантажити статтю
