ДУ́ДАР Євген Михайлович (24. 01. 1933, с. Озерна, нині Зборівського р-ну Тернопільської обл.) — прозаїк-сатирик, артист роз­мовного жанру. Член НСПУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Літературна премія імені Остапа Вишні (1985), обласна літературна премія імені М. Годованця (1997), Між­народна премія імені П. Орлика (1995). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2008). Закінчив Львівський університет (1962). Працював у газеті «Прапороносці» (Хмельницький, 1962–63), видавництві Львівського університету (1963–65), журналі «Перець» (1965–81). Від 1980 — на професійній сцені як виконавець власних творів. Друкується від 1957. Його творам притаман­ні особливі національний колорит, оригінальний сюжет, художньо-сатиричне узагальне­н­ня типів та персонажів, громадянський пафос, афористичність і ре­призність, органічне сполуче­н­ня умовності з правдоподібністю. На думку Дударя, зав­да­н­ня сатири не «вбивати» людину, а викорінювати її вади, зло; зав­да­н­ня гумору — не лоскотати пустопорожні (іноді й вульгарні) побрехеньками, а довести читача чи слухача мало не до плачу від сміху — а тоді дати можливість задуматися, з чого сміялися. Дудар — спів­засновник, художній керівник та голова журі Всеукраїнського фестивалю гумору і сатири «Вишневі усмішки» (від 1980). Учасник Всесвітнього фестивалю сатири та гумору (від 1983), спів­засновник Всесвітньої асоціації сатириків і гумористів (1985) у місті Ґаброво (Болгарія). Видав книжку «Спогади про себе: Фрагменти з мого бурхливого життя» (Тернопіль, 2001).