Є́НДИК Ро­стислав-Роман Дмитрович (псевд.: Роман Дмитрович, Роєн; 28. 04. 1906, с. Залуч­чя, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 16. 02. 1974, м. Мюнхен, Німеч­чина) — письмен­ник, публіцист, антрополог. Дійсний член НТШ (1933). Закін. Коломий. гімназію (1925). Здобув ступ. д-ра філософії з антропології у Львів. університеті (1930), навч. у Берлін. університеті. До поч. війни жив у Львові та на Гуцульщині, враже­н­ня про цей час лягли в основу зб. новел «Регіт Арідника» (1937); також видав зб. оповідань про О. Довбуша «Проклін крові» (1934), поезії в прозі «Білі ночі» (1936) та драму про героя укр. визв. змагань, сотника УСС Ф. Черника «Черник» (1938; усі — Львів). У біогр. брошурі «Адольф Гітлєр» (Л., 1935) аналізував, зокрема, причини популярності ідей А. Гітлера у Німеч­чині, резюмувавши на­прикінці: «Куди-б він не привів Німеч­чину, в ХХ віці йтиме вона з печа­т­тю його духа». На поч. 2-ї світової війни оселився в осередку укр. біженців у Кракові, де опублікував зб. новел з життя зх.-укр. інтелігенції «В кай­данах раси» (1939), «Зов землі» та «В зударі з жи­т­тям» (обидві — 1940). Після війни працював проф. і ректором (1961–74) Укр. тех.-госп. ін­ституту в Мюнхені, очолював Дім укр. науки (1963–74). Член Укр. нар. ради. Автор наук. праць з антропології українців, публіцист. книг про Д. Донцова («Дмитро Донцов — ідеолог українського націоналізму») та про воєн­не минуле українського народу («Слово до братів»; обидві — 1955); зб. поем «Титан» (1948), поезій «Тріолети» (1953), новел «Жага» (1957; усі — Мюнхен). Творчість Є. сповнена гуцул. фольклор. мотивами і образами, романтизацією нац.-визв. боротьби; поезія часто стилізов. під нар. обрядові пісні.