ЄРМО́ЛОВА Валентина Іванівна (07. 02. 1940, с. Староалейка Алтай. краю, РФ — 19. 02. 2023, Київ) — прозаїк, сценарист. Член НСКінУ (1978), НСПУ (1979). Літ. премія ім. В. Короленка (1990), між­нар. літ. премія ім. Ю. Долгорукого (РФ, 2004). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011). Закін. ВДІК (1967; майстерня Й. Маневича). Від­тоді як сценарист студії «Київнаукфільм» створила стрічки «Земле моя, доле моя» (1967, реж. Т. Золоєв), «У прекрасному та шаленому світі» (1969, реж. Л. Островська), «Червоне вугі­л­ля планети» (1973, реж. І. Стависький), «Роз­думи про допитливість» (1974, реж. О. Ігішев), «Контакти» (1975, реж. В. Олендер), «Вони тікали з рідного дому» (1976), «Врубель у Києві» (1990; обидві — реж. Л. Михалевич). Від 1975 пере­бувала на творчій роботі. Авторка повістей «В грозу на качелях», «Мужские прогулки» (обидві — 1984); романів «Планета Вода» (1986), «И жизни пир веселый» (1990), «Пелынь судеб наших» (2003), «Призраки площадей» (2007; усі — Київ). Писала соц.-психол. твори про драму талановитих, але нереалізованих твор. особистостей; про ілюзію та оману, пошук істини і свого місця у не­стабільному світі; про без­лад у головах, що спричинив велику геополіт. кризу.