Єсенін Сергій Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ЄСЕ́НІН Сергій Олександрович (Есенин Сергей Александрович; 21. 09 (03. 10). 1895, с. Кон­стантиново Кузьмін. пов. Рязан. губ., нині с. Єсеніно Рязан. обл., РФ — 28. 12. 1925, Ленін­град, нині С.-Петербург, похов. у Москві) — російський поет. Чоловік А. Дункан. Закін. учит. школу. Від 1912 мешкав у Москві, від 1915 — у Петро­граді (нині С.-Петербург). По­зна­йомився з О. Блоком, Андрієм Бєлим, М. Клюєвим. Дебютував зб. «Радуница» (1916), по­знач. впливом поетики рос. фольклору. Вірші й поеми 1917–18 («Товарищ», «Инония», «Кантата», «Небесный барабанщик») пройняті пафосом рев. боротьби, перед­чу­т­тям великих змін. 1919–22 Є. належав до групи поетів-імажиністів, що по­значилося у його творчості на від­ображен­ні побуту міської богеми (зб. «Москва кабацкая», 1924), села як трагіч. жертви індустріалізації («Сорокоуст», «Я последний поэт деревни…», 1920). У 1919 від­відав Київ, 1920 — Харків. 1922–23 подорожував зі своєю дружиною до Німеч­чини, Франції, Бельгії, Італії, США. Враже­н­ня цього періоду від­твор. у кн. нарисів «Железный Миргород», вірш. пʼєсі «Страна негодяев» (обидві — 1923). 1924–25 — час творчого роз­квіту Є., він змальовував пере­творе­н­ня у країні (поеми «Русь уходящая»), героїку революції («Бал­лада о великом походе», «Бал­лада о двадцати шести»), рев. зміни на селі (лірико-епічна поема «Анна Снегина»). Цикл «Персидские мотивы» (1925) та інтимні вірші цього часу виявили тонкий ліризм, глибину почут­тів і довершеність поет. стилю Є. В остан­ньому творі, поемі «Черный человек» (1925), поет від­образив суперечності у світо­гляді і власну духовну драму. Версія про самогубство Є. не спростована. Беручи участь 1912–14 у діяльності Суриков. літ.-муз. гуртка, члени якого виявляли інтерес зокрема й до творчості Т. Шевченка, Є. здійснив вільний пере­клад уривка з поеми «Княжна» — під на­звою «Село (Из Тараса Шевченко)» (1914). Крім того, від­чутний вплив твор. манери Шевченка у таких віршах Є., як «Брату-человеку», «Деревенская избенка», «Весен­ний вечер» (усі з циклу «Больные думы», 1915). Є. присвятили вірші Ю. Яновський, Є. Фомін, Ф. Малицький, Д. Павличко, М. Він­грановский, Р. Братунь, І. Драч, Ю. Сом, М. Сингаївський, М. Луків. Окремі його твори українською мовою пере­клали В. Атаманюк, В. Сосюра, М. Бажан, Ю. Яновський, О. Новицький, О. Швець, К. Дрок, Є. Яценко. У рідному селі Є. засн. держ. музей-заповід­ник (1965).

Тв.: Преображение: Стихотворения. Москва, 1918; Сельский часослов: Поэмы. Москва, 1918; Микола: Поэма. Москва, 1919; Трерядница. Москва, 1920; Исповедь хулигана. Москва, 1921; Русь советская: Стихи. Баку, 1925; Страна советская. Тифлис, 1925; О Рос­сии и революции: Стихотворения и поэмы. Москва, 1925; Со­брание стихотворений: В 3 т. Москва; Ленин­град, 1926; Сочинения: В 2 т. К., 1957; Со­брание сочинений: В 6 т. Москва, 1977–80; Сергей Есенин в стихах и в жизни. Москва, 1995; Полное со­брание сочинений: В 7 т. Москва, 1995–2000; Я, Есенин Сергей. Москва, 2009; укр. перекл. — Поезії. К., 1975; [Вірші] // Колодій В. Братерство. Л., 1985; Сергій Єсенін: Лірика. Дн., 1997.

Літ.: Юшин П. Ф. Сергей Есенин. Москва, 1969; Белоусов В. Г. Сергей Есенин: Лит. хроника. Ч. 1–2. Москва, 1969–70; Кулинич А. В. Сергей Есенин: Жизнь и творчество. К., 1980; Охрименко П. Сергей Есенин и Украина // Актуал. про­блемы соврем. есениноведения. Рязань, 1980; Сергій Єсенін і Україна. С., 1995; Пашинина В. С. Неи­звестный Есенин: Лит.-истор. ис­следование. К., 2007.

О. П. Охріменко

Завантажити статтю