ЄФИ́МОВ Віктор Олексі­йович (05. 03. 1921, м. Нікополь, нині Дні­проп. обл. — 03. 12. 2002, Київ) — фахівець у галузі металургії та технології металів. Доктор технічних наук (1961), професор (1972), академік НАНУ (1973). Державна премія СРСР (1981, 1991). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Премії ім. Є. Патона (1969) та М. Доброхотова (2002) НАНУ. Державні нагороди СРСР. Закін. Дні­проп. металург. ін­ститут (1946). Працював 1946–47 на Дні­проп. заводі металург. устаткува­н­ня. 1947–51 — у Київ. політех. ін­ституті; 1951–54 — в Ін­ституті чорної металургії АН УРСР; 1954–63 — в Ін­ституті газу АН УРСР; 1963–2002 — у Фіз.-технол. ін­ституті металів і сплавів НАНУ (усі — Київ): 1963–88 — завідувач від­ділу процесів плавле­н­ня сплавів і формува­н­ня зливків, водночас 1964–66 — за­ступник директора, 1966–88 — директор, від 1988 — радник при дирекції. Наукові дослідже­н­ня присвячено ви­вчен­ню теплофізики твердне­н­ня сплавів, гідродинаміці лиття та кри­сталізації зливків. Роз­робив сучасну концепцію і модель процесу твердне­н­ня зливка, за­пропонував нові способи керува­н­ня структурою і властивостями металу.