ЄФИ́МОВА Анастасія Федорівна (12. 12. 1898, с. Орлик, нині Бєлгород. обл., РФ — 1978, Ленін­град, нині С.-Петербург) — геолог. Дружина І. Єфимова. Канд. геол.-мінерал. н. (1946). Закін. Дні­проп. ІНО (1927), де від­тоді й працювала (нині університет): 1933–37 — доцент кафедри геології і палеонтології. 1937 заарешт. за звинуваче­н­ням «у недонесен­ні про достовірно ві­доме скоє­н­ня злочину» її чоловіком, засудж. до 8-ми р. каторж. праці в умовах суворої ізоляції на Далекому Сході (РФ). На 10 р. була роз­лучена зі своїми неповноліт. дітьми (семиріч. доньці та триріч. сину дала притулок її тітка). Разом з ін. дружинами «ворогів народу» шила тілогрійки на Мага­дан. швей. ф-ці. Від 1944 (з-під варти звільнено 1945) — у Геол.-розв. упр. Дальбуду (м. Мага­дан; засн. палеонтол. лаб.). Водночас викладала у навч. комбінаті та технікумі (від 1948), готувала фахівців-палеонтологів для Центр. комплекс. геол. екс­педиції (від 1957). Від 1970 — у Ленін­граді. Є. за­ймалася ви­значе­н­ням решток фауни та флори від ордовика до неогену. Зробила знач. внесок у пі­зна­н­ня геол. будови Охот.-Колим. краю. Її наук. діяльність від­ображена в «Материалах по геологии и полезным ископаемым Северо-Востока СССР» (вып. 3–19, 1948–66) та в кількох колектив. моно­графіях.