ДОМОТКА́НСЬКІ ВАЛУНИ́ — на­громадже­н­ня уламкового матеріалу, який залишився після скороче­н­ня льодовикового покриву Дні­провського зледені­н­ня. Знаходиться побл. с. Домо­ткань Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл., вздовж узбереж­жя Дні­пра. Являє собою невеликі пагорби, роз­членовані улоговинами та западинами, з плавними обрисами поверх­ні, з крутими та прямовис. кручами з боку Дні­пра. Як в урвищах Дні­пра, так, подекуди, і на поверх­ні прилягаючих до нього ділянок вододілів, окрасою ландшафту є велетен. валуни. Наочно простежуються виразні сліди найпотужнішого в Європі Дні­пров. зледені­н­ня у ви­гляді класич. морени та ератич. валунів, роз­міри яких сягають 4–7 м. Під час тане­н­ня льодовика, який про­стягався до лінії Бородаївка (Верх­ньодні­пров. р-н, правий берег Дні­пра)–Китайгород–Турове (обидва — Царичан. р-н Дні­проп. обл., лівий берег), весь уламковий матеріал, який він транс­портував на собі, утворив потужну морену. Залишились ознаки осциляцій краю льодовика у ви­гляді гляціодис­локацій, від­торженців і флювіогляціал. від­кладів. Про наявність та звʼязок Д. в. із Дні­пров. зледені­н­ням вказували ві­домі дослідники, зокрема О. Гуров (1888), В. Вернадський (1892), П. Армашевський (1903), П. Тутковський (1904), Д. Соболєв (1925), В. Крокос (1927), В. Різниченко (1932) та ін.