«ДОНЕ́ЦЬКИЙ ЗАВО́Д “ТОЧМА́Ш”» — під­приємство машинобудівної галузі промисловості. Роз­ташований у Донецьку. Заснований 1916 як завод з виробництва снарядів дрібного, середнього та великого калібрів. До середини 1917 чисельність робітників, задіяних у виробництві, складала 1300 осіб. Влітку 1918 під­приємство не працювало. Від листопада в одному з корпусів роз­почато ремонт паровозів і вагонів, у грудні 1919 обладнано майстерню для ремонту автомобілів, згодом — сільськогосподарських знарядь. На початку 1920-х рр. на ньому діяло 6 корпусів, кузня, столярна майстерня. Від 1920 — у складі Профбюро новоросійських гірничо-заводських під­приємств, від 1921 — Червонотравневий завод, від 1924 — у складі Сталінського металургійного заводу. До 1925 тут освоїли ремонт плугів, вагонів і вагонеток для рудників, почали виготовляти борони, 4-дюймові замки для нафтової промисловості, поршневі тракторні кільця, вагон­ні букси, гальмові під­шипники, товари народного вжитку. 1927–39 — Сталінський завод імені Коваля (на честь одного з металургів, командира червоногвардійців), 1939–46 — Сталінський завод «Побєдит». 1927 на під­приємстві споруджено печі для виплавле­н­ня чавуну й міді, встановлено стругальні, зубофрезерні, фрезерні, шліфувальні, токарські, радіосвердлильні вер­стати, напів­автомати, припинено ремонт паровозів і вагонів, роз­почато випуск 5–10-тон­них пі­ді­ймальних кранів, шахтних клітей, пере­вертачів для шахтних вагонеток, стрічкових конвеєрів і транс­портерів, жужілків (візків) і роз­ливних ковшів. Під час Другої світової війни основне заводське устаткува­н­ня та висококваліфікованих спеціалістів еваку­йовано у міста Верх­ня Тура, Нижній Тагіл (обидва — Свердловська область), Челябінськ (усі — РФ). 1945 за успішне викона­н­ня зав­дань Державного комітету оборони СРСР з від­новле­н­ня й організації виробництва снарядів великих калібрів у роки війни під­приємство нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Від 1946 — Сталінський завод сільськогосподарських машин, від 1965 — Донецький завод точного машинобудува­н­ня, від 1979 — виробниче обʼ­єд­на­н­ня із сучасною на­звою. У 1950–80-х рр. під­приємство виготовляло універсальні вино­градні начіпки, болотні фрези, картоплекопачі, автомобілі-причепи, плуги, гідро­стійки, начіпні навантажувачі на трактори, рідин­ну та газову апаратуру. У 1950–60-х рр. на «Точмаші» проведено рекон­струкцію та модернізацію виробництва. Від 1993 — від­крите акціонерне товариство. Нині серед основних видів продукції — для геологорозвідувальних робіт і видобутку нафти та газу: приварні замки для бурильних труб, пригвинтові бурові замки для сталевих і легко­сплавних труб, муфти для осадних і насосно-ком­пресорних труб; для гірничодобувної промисловості: стійки гідравлічні з за­мкнутою системою живле­н­ня, стійки гідравлічні із зовнішньою системою живле­н­ня одинарної та по­двійної роз­сувності, замки аркового кріпле­н­ня, ролики стрічкових конвеєрів, тракові ланцюги; для сільського господарства: борони, культиватори, котки, запасні частини до них. Від­крите акціонерне товариство спеціалізується також на виготовлен­ні засувкової арматури, від­повід­них фланків, гідроциліндрів, різального інструменту. Діє окреме виробництво у Добропільському ра­йоні. Кон­структори та технологи заводу працюють над модернізацією наявної та освоє­н­ням нової техніки. Серед остан­ніх роз­робок — важка борона ДМТ-4А «Ніка» зі сферичними опорами та борона-плуг БДТП-4,8. «Точмаш» екс­портує свою продукцію до Німеч­чини, Австрії, Іспанії, Болгарії, Румунії, Вʼєтнаму, Нігерії, країн Балтії та СНД. Кількість працівників — 3 тис. осіб. Тривалий час під­приємство очолювали А. Березін (1952–70) та Ю. Кащенко (1980–2000), від 2006 — В. Михальков.