ДОНЕ́ЦЬКИЙ ФІ́ЗИКО-ТЕХНІ́ЧНИЙ ІН­СТИТУ́Т ім. О. Галкіна НАНУ — науково-дослідна установа в галузі фізики твердого тіла. Засн. 1965, у 1994 присвоєно імʼя першого дир. Ін­ституту — О. Галкіна. У складі Ін­ституту — 16 від­ділів: фізики високих тисків і пер­спектив. технологій; над­провід­ності і тунельної спектро­скопії; магніт. властивостей твердого тіла; низькотемператур. магнетизму і радіо­спектро­скопії за високих тисків; фаз. пере­творень; фізики дефект. твердих роз­чинів; теорії магнетизму та фаз. пере­ходів; теорії динам. властивостей складних систем; електрон. і кінет. властивостей неліній. систем; електрон. властивостей металів; технол. дослідж. процесів гідро­пресува­н­ня; фіз. матеріало­знавства; тех. кераміки; комплекс. фіз. дослідж. в екс­трем. умовах; фізики дезінтеграц. явищ; метрології. Осн. наук. результати вчених Ін­ституту: від­крито проміж. стан в антиферомагнетиках і роз­роблено його теорію; від­крито доплерон-фонон­ний та діамагніт. резонанси в металах; роз­роблено нові методи виготовле­н­ня над­провід­ників з високими критич. параметрами; роз­винуто тунельну спектро­скопію та спектро­скопію електрон. парамагніт. резонансу при високих тисках і низьких т-рах; у галузі гідроекс­трузії роз­роблено технологію виготовле­н­ня над­провід. багатожильного кабелю; від­крито властивості вугі­л­ля створювати з газами мета­стабільні однофазні стани за типом твердих роз­чинів; роз­роблено теорію динаміч. магніто­акуст. взаємодій у магнетиках, мікро­скопічну і феноменол. теорію релаксації в магнетиках, теорію стійкості домен. структури магнетиків при фаз. пере­ходах 1-го роду, теорію статичних і динаміч. властивостей ґраток циліндр. магніт. доменів; теорію спінових хвиль; досліджено магнітні, структурні та електр. властивості високотемператур. над­провід­ників; започатковано уявле­н­ня про колективні елементарні акти та естафетну пере­дачу активації в процесі дифузії і рекри­сталізації в твердому тілі; виявлено явище між­кри­сталітної внутр. адсорбції роз­чинених у матеріалі компонентів і домішок та встановлено роль цього явища у формуван­ні мех. та фіз. властивостей таких матеріалів; створено і роз­винуто концепцію мезо­скопіч. роз­гляду явищ у твердому тілі з введе­н­ням характерних структур. мас­штабів, при яких елементарні акти таких явищ стають колективними; роз­роблено теорію фонон. спектрів кри­сталів; роз­винуто теорію екситонів; досліджено вплив високих тисків, сильних магніт. і електр. полів, низьких т-р на фаз. стан у різних матеріалах; від­крито явище індукува­н­ня магніт. полем фаз, прихованих у зоні негатив. тисків; започатковано нові методи створе­н­ня нанокри­сталіч. структур у кон­струкц. та функціон. матеріалах; від­крито явище аномал. акусто­електр. ефекту в шаруватих структурах манганіт–пʼєзо­електрик; започатковано теор. основи оптич. властивостей фотон. кри­сталів; від­крито явище близькісної над­провід­ності в манганітах у структурі манганіт–над­провід. метал; виявлено коливал. процеси вихрової щільності в над­провід­никах 2-го роду. В Ін­ституті засн. і діють наук. школи фізики високих тисків і спектро­скопії твердих тіл (засн. — О. Галкін), теорії магнетизму (В. Барʼяхтар), мезо­скопіч. явищ у твердих тілах (В. Архаров), теорії динаміки, дефектів ґратки та біо­фізики (К. Толпиго), фізики фаз. пере­творень в екс­трем. умовах (Е. Завадський). В Ін­ституті працюють понад 500 фахівців, серед них бл. 40-а д-рів і понад 100 канд. наук. Серед ві­домих науковців Ін­ституту — Б. Береснєв, Е. Завадський, Є. Стефановський, В. Свистунов, В. Буряк, Д. Яблонський, В. Тележкін, А. Алексєєв, Л. Цимбал, В. Варюхін (1997–2016), В. Криворучко (від 2022 – в. о. директора), О. Філіпов, Ю. Пашкевич, І. Любчанський. Ін­ститут видає ж. «Физика и техника высоких давлений» (від 1991). На основі хім. сектору Ін­ституту 1966 засн. Фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. Литвиненка Ін­ститут НАНУ, 1973 ОКБ реорганіз. в НДІ комплекс. автоматизації Міністерства промисловості і засобів звʼязку СРСР, 1982 від СКБ від­окремилося ОКБ «Луч» Міністерства заг. машинобудува­н­ня СРСР, 2002 від­діл. фіз.-тех. гірн. про­блем реорганіз. у Фізики гірничих процесів Ін­ститут НАНУ.