Дончик Андрій Віталійович

ДО́НЧИК Андрій Віталійович (11. 09. 1961, Київ) — режисер кіно і телебачення. Син В. Дончика. Заслужений діяч мистецтв України (2015). Член НСКінУ (1993). Премія ім. П. Орлика (1994). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2021). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1983; викл. В. Кісін, Н. Дерюгіна, В. Чубасов). 1985–88 — асист. реж. Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, де був реж.-постановником короткометраж. стрічки «Загибель богів» (за однойм. незакінч. повістю О. Довженка, 1988; кращий дебют на 1-му Всеукр. кінофестивалі ім. І. Миколайчука) у традиціях укр. поет. кіно; повнометраж. фільму «Кисневий голод» (1991, за мотивами армій. оповідань Ю. Андруховича; приз критики Мкф у Венеції, 1992) про конфлікт світоглядів і проблему нац. самосвідомості на тлі «дідівщини» в рад. армії. Від 1996 — реж. програм «Телеманія», «Табу», «Без табу» на телеканалі «Студія “1+1”», 1999–2004 — гол. реж. телеканалу, автор і постановник низки популяр. програм, від 2004 — гол. реж. із запуску нових проектів. На телеканалі «Студія “1+1”» зняв фільми «Украдене щастя» (2004, 4 серії, спільно з кінокомпанією «Укр. медійна група»), «Жага екстриму» (2006), «Актор» (2008; обидва — спільно з кінокомпанією «Медіа арт продакшн»).

Рекомендована література

1. Войтенко В. Нестача кисню // На екранах України. 1992, 5 груд.;
   Google Scholar Internet
2. Мазурин М. Після «Кисневого голоду» // День. 2004, 5 листоп.;
   Google Scholar Internet
3. Щастя не вкрадеш (інтерв’ю з А. Дончиком) // KINO-КОЛО. 2004. № 22;
   Google Scholar Internet
4. Тримбач С. Ми не «Незваничі»… // Там само. № 24;
   Google Scholar Internet
5. Кандинська В. Крадії щастя // Кіно-Театр. 2005. № 1;
   Google Scholar Internet
6. Мусієнко О. Драма Івана Франка на екрані // КіЖ. 2006, 18 жовт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю