Кротевич Євген Максимович

КРОТЕ́ВИЧ Євген Максимович (11(23). 01. 1884, с. Журавка, нині Городищен. р-ну Черкас. обл. — 29. 05. 1968, Київ) — письмен­ник. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1911). Згодом учителював; очо­­лював від­діл нар. освіти (1919–22), літ. частини у театрах ім. М. Заньковецької та ім. І. Франка у Києві (1922–29); викладав укр. літературу в технікумах і ВНЗах Києва. Дебютував 1909 оповіда­н­ням у ж. «Світова зірниця». Створив лібрето опери «Полонянка» К. Стеценка, низку новел і оповідань про життя села й інтелігенції. Сатир. пʼєса «Сентиментальний чорт» (1916; опубл. — Х.; К., 1923) спрямов. проти укр. інтелігенції, яка під­тримувала цар. самодержавство. Воєн­ні дії 1918–20, рекон­­струкція нар. господарства, рев. рух за кордоном — теми пʼєс «Секретар премʼєр-міністра» (Х.; К., 1924), «Вовченя» (Х., 1928), «Сад цвіте» (К., 1937) та ін. У ро­­манах «Звільне­н­ня жінки» (Х.; К., 1930), «Сини землі» (1948; 1951), «Понад Славутичем-Дні­пром» (1955; 1963), зб. «Новели» (1957; усі — Київ) проявилися добра обі­знаність К. із жи­т­тям дорад. епохи, взаєминами у побуті та на виробництві тих часів, умі­н­ня худож­ньо від­образити склад. процес зародже­н­ня капіталізму в Україні, наро­ста­н­ня робітн. руху. Автор спогадів про Лесю Українку, М. Лисенка, Панаса Мирного, М. Старицького, М. Заньковецьку, про найважливіші події у культур. та літ.-громад. житті України (зб. «Київські зу­стрічі», К., 1963).

Завантажити статтю