КРУШЕЛЬНИ́ЦЬКИЙ Тарас Антонович (псевдонім — Чача; 14. 03. 1909, м. Коломия, нині Івано-Франківської обл. — 15, за іншими даними — 17. 12. 1934, Київ) — письмен­ник, пере­кладач. Син Антона та Марії, брат Володимири, Івана, Богдана, батько Марії Крушель­ницьких. На­вчався у гімназіях у Родауні (перед­містя Відня) та Рогатині (нині Івано-Франківської обл.), від 1927 — на факультеті германістики Львівського університету і водночас у Вищому музичному ін­ституті (клас скрипки Й. Москвичіва). 1928 став членом ОУН, брав участь у сутичках з польською поліцією під час святкува­н­ня 10-річчя проголоше­н­ня ЗУНР. Захоплювався хоровим спів­ом, писав гумористичні оповіда­н­ня і літературно-критичні фейлетони. 1929 разом із групою старших пластунів здійснив мандрів­ку по Волині, про що написав оповідь «На тих водах (хроніка першого водного, мандрівного пластового табору на Волині)». Тоді ж склав слова і музику маршової пісні «Гей-гу, гей-га — таке то в нас життя». 1930 за звинувачен­ням у причетності до терористичного замаху засуджений до 3-х р. увʼяз­не­н­ня. Покара­н­ня від­бував у тюр­мі «Бригідки» у Львові, де ви­вчив французьку, англійську та іспанську мови. 1931 сестра Володимира закінчила і опублікувала пере­клад К. історичної драми А. Шніцлера «Зе­лений какаду», який він не завершив через увʼязне­н­ня. Автор сатиричної повісті «Будуємо галицький пантеон» (1933), фейлетонів «Видумки і правда з жит­тя Михайла Дуди-Дудницького» про творчість М. Рудницького та «Казка про творчий шлях Добродія А.!» — про О. Назарука (обидва — журнал «Критика», 1933; усі — Львів). Від липня 1934 працював редактором і пере­кладачем у Хар­кові, зокрема пере­клав німецькою мовою роман «Нові береги» Г. Коцюби (1934, неопубл.). У ніч з 5 на 6 листопада 1934 заарештований і разом із братом Іваном вивезений до Києва, де у грудні того ж року за звинуваче­н­ням у під­готовці терористичних актів засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1958.