Данія, Королівство Данія

ДА́НІЯ, Королівство Данія (Danmark, Kongeriget Danmark) — держава на північному заході Європи. Знаходиться на п-ові Ютландія та понад 480-ти о-вах (заселено 97), найбільші з яких Зеландія (7448 км²), Фюн (2983 км²), Лолланн (1,2 тис. км²), Фальстер (514 км²), а також віддалений майже на 200 км на Сх. Борнгольм (588 км²). Омивається на Пд. Балтійським, на Зх. — Північним морями, відокремлена від Норвегії на Пн. протокою Скаґеррак (бл. 200 км), від Швеції на Сх. — протоками Каттеґат і Ересунн (20 км). Єдиний сухопут. кордон (68 км) — на Пд. з Німеччиною. У Д. немає місць, віддалених від берега моря більш ніж на 60 км. Заг. довж. берег. лінії 7,4 тис. км, територ. води — 4 мор. милі (7,2 км). Пл. 43 094 км². Насел. 5,39 млн осіб (2007), переважна більшість — данці. За муніципал. реформою 2007 Д. поділено на 5 великих адм. регіонів (Столичний, Зеландія, Пн. та Центр. Ютландія, Пд. Д.). До складу Королівства на правах автономій входять найбільший у світі о-в Ґренландія (2,175 млн км²) та Фарер. о-ви (1399 км²). Столиця — Копенгаґен (на о-вах Зеландія і Амаґер; з передмістями — 1,9 млн осіб). Держ. мова — данська. Незначна частина насел. розмовляє німецькою (на кордоні з Німеччиною). 94 % данців належить до Євангел.-Лютеран. Нар. Церкви Д. Найбільші міста: Оргус (295,5 тис.), Оденсе (186,6 тис.), Ольборґ (163,2 тис.). Держ. устрій — конституц. монархія. Глава держави — королева (від 1972 — Марґрете ІІ). Законодав. орган — фолькетинґ. Особливістю організації викон. влади є існування Держ. ради. Королева призначає і звільняє прем’єр-міністра і членів уряду, визначає їх кількість та обов’язки. Серед провід. партій — ліва ліберал. партія Венстре, С.-д. партія Д., Данська нар. партія, Демократи центру, Консерват. нар. партія, Партія прогресу, Радикал. ліва партія, Соціаліст. нар. партія, Християн. нар. партія. Четверо зі 179-ти чл. парламенту представляють Ґренландію та Фарер. о-ви. Грош. одиниця — данська крона. Д. — чл. ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС.

Найдавніші археол. знахідки на тер. Д. датуються 8 тис. до н. е. У 4 ст. тут мешкали юти і англи, які потім переселилися на Британ. о-ви. У 5–6 ст. з Пд. Скандинав. п-ова на Данський архіпелаг і в Ютландію прийшли племена данів. Від 8 ст. істор. згадки засвідчують їхню участь у походах вікінґів. На поч. 9 ст. під керівництвом вождя Ґольфреда, який воював з армією Карла Великого, а також захопив Пд. Швеції і Шлезвіґ, данські племена почали об’єднуватися. Власне свій відлік Данська монархія веде від Ґорма Старого, який правив на поч. 10 ст., і його сина Гаральда Синьозубого, який закріпив батьків. завоювання і навернув своїх підданих до християнства. На поч. 11 ст. данці приєднали Сх. Англію, у 12–13 ст. — Норвегію, Пн. Естонію та землі помор. слов’ян. Починаючи від 1223, через внутр. чвари Д. довелося відмовитися від багатьох завоювань. Внаслідок Кальмар. унії (підписана на противагу нім. екон. і політ. експансії в Скандинавії) 1397 королева Марґрете І об’єднала Д., Норвегію (з Ісландією, Ґренландією та Фарер. о-вами) і Швецію (з Фінляндією). Остання вийшла з союзу 1523, Норвегія (без Ісландії, Ґренландії та Фарер. о-вів; від 1536 — провінція Д. з влас. законами та деякими інститутами влади) — 1814. Загалом данські королі утримували норвез. корону 1380–1814, шведську — 1389–1435 та 1448–1523. Протягом наступ. кількох століть Д. і Швеція періодично воювали за контроль над Балт. морем. Після громадян. війни, спричиненої реліг. протиріччями, від 1536 у Д. вкорінено лютеранство. Володіння могут. Катол. Церкви конфісковано, а главою нової Данської Лютеран. Церкви у відповідності з конституцією став король Кристиан ІІ. «Золотий вік» Д. припадає на правління короля Кристиана ІV (1588–1648). У 18 ст. скасовано кріпосне право, здійснено земел. реформу. 1849 король Фредерик VІІ прийняв конституцію, яка заклала основи сучас. держ. устрою. Нині чинною є конституція 1953. У 1-й і 2-й світ. війнах Д. дотримувалася нейтралітету, але 1940–45 була окупов. військами нацист. Німеччини. 1944 оголосила незалежність Ісландія.

Значна частина тер. країни — широкі хвилясті рівнини та невисокі, подекуди крутосхилі пагорби. Найвища точка — г. Ідінґ-Сковгой (173 м над р. м.). Берег. лінія розчленована фіордами. Клімат помірний мор. типу. Кількість опадів від 400 до 800 мм на рік. Середня температура липня +16 °С, січня — бл. 0 °С. Поверхня Д. вкрита мережею коротких несудохід. річок з невеликими схилами і спокій. течією. Найбільша — Ґудено (158 км). Взимку бувають повені. Озера невеликі й не мають великого госп. значення. Здебільшого розташ. у горбистій місцевості Центр. Ютландії. Ґрунти сформувались переважно на морен. глинистих відкладеннях, а також на піщаних прибережно-мор. осадах. У Зх. Ютландії — підзолистого типу, в Сх. Ютландії і на о-вах — бурі лісові. Ліси займають 10 % тер. Д., с.-г. угіддя — 65 %. Фауна бідна. Однак місцями в лісах зустрічаються олені благородний і плямистий, косулі, лисиці, зайці, білки, борсуки. На узбережжях багато птахів.

Д. — високорозвинена індустр.-аграрна країна. Основу економіки формують пром-сть (металообробна, маш.-буд. та приладобуд. галузі, харчова), фінанс. посередництво, сфера послуг. Пром. центри: Копенгаґен, Оргус, Оденсе, Ольборґ, Раннерс. Д. посідає 3-є м. серед виробників нафти у Зх. Європі. Має одну з найрозвинутіших систем соц. забезпечення в світі, рівень безробіття тут складає 5 %. ВВП бл. 160 млрд дол. США (66 % — сфера послуг), у розрахунку на одну особу — 30 тис. дол. США (4-е м. у світі). Однак через високу вартість життя за купівел. спроможністю Д. поступається низці розвинутих країн світу. Знач. успіхів досягли вітро- та біоенергетика, ін. технології збереження енергії. С. госп-во високоінтенсивне, представлене переважно тваринниц. напрямом. Д. займає 1-е м. у світі за обсягами закордон. продажу свинини. На ринок ЄС припадає 80 % данського експорту рибної продукції (камбала, креветки, оселедці, понад 1/3 заг. вилову — тріска). Осн. торг. партнери: Німеччина, Швеція, Норвегія, Велика Британія, США, Франція, Японія, Нідерланди. Важл. складовою транспорт. інфраструктури є судноплавство, розвинена мережа залізнич. доріг. 2000 відкрито міст, який сполучає Д. зі Швецією.

Серед ВНЗів — Копенгаґен. (1479), Оргус., Оденс., Ольбор. університети, Королів. вет. і с.-г. університет, Данська вища тех. школа, Данська інж. академія, Королів. академія худож. мистецтв, консерваторія. До системи профес. освіти також входять вищі школи економіки, управління та іноз. мов, фармацевт., бібліотечні, пед. і стоматол. коледжі та тех. інститути. Культура Д. розвивалася на основі місц. нар. традицій і зазнала впливу ін. європ. країн. Музеї: Нац. історичний в замку Фредериксборґ (1600–20, м. Гіллеред), Національний, Королів. образотвор. мистецтв, замки Розенборґ (17 ст.), де зберігаються колекція зброї, меблів і коштовностей данської корони, та Шарлоттенборґ (1672, нині АМ; усі — Копенгаґен), сучас. мистецтва Луїзіана (м. Голбек), середньовіч. зодчества «Старе місто», природн. історії (обидва — Оргус), кораблів вікінґів (м. Роскілле), старовин. сільс. будівель (м. Герлінґ). Серед найвизначніших архіт. пам’яток — собор (12 ст.) та королів. палац Кристиансборґ (18 ст., нині фолькетинґ) у Копенгаґені, собор (13 ст.) та церква св. Діви Марії (12 ст.) в Оденсе, церква св. Миколи (13 ст.), королів. палац (1248) у Коллінґу, собор св. Климента в Оргусі (13 ст.). Розвитку музики сприяли Муз. товариство (1744) та Королів. опер. театр (1748) у Копенгаґені. У Д. багато симфоніч. оркестрів, популярні клуби нар. танців, є театри у всіх великих містах. Видається бл. 50 заг.-нац. газет. Серед всесвітньо відомих данців — письменники Г.-К. Андерсен (в Оденсе — Будинок-музей, на порт. набережній у Копенгаґені — знаменита скульптура Русалоньки роботи Б. Торвальдина), Є.-П. Якобсен, Г. Понтоппідан, К.-А. Ґеллеруп, Й. Єнсен, М. Андерсен-Нексе; фізики Н. Бор, Г.-К. Ерстед, хімік Г.-П. Томсен, археолог К.-Ю. Томсен, мовознавці Р. Раск, В.-Л. Томсен, філософ С. Кіркеґор; кінорежисери К.-Т. Дреєр, Л. фон Трієр; композитори Д.-Ф. Кулау, Ф.-Л. Кунцен, К. Нільсен.

Дансько-укр. контакти мають давнє коріння. За часів Київ. Русі предки данців, нормани, служили у варяз. дружині. У 11–12 ст. київ. князі мали родинні зв’язки з династією данських правителів. Дочка Ярослава Мудрого Єлизавета була одружена з данськими королями Гаральдом Суворим і Свеном Естрідсеном, дочки старшого сина Володимира Мономаха Мстислава: Малфрида — з норвез. королем Сіґурдом І, Інґеборда — з данським графом Кнудом Лавардом (їхній син увійшов в історію як король Вальдемар Великий). У 19 ст. до Д. прибули перші укр. емігранти. Тоді ж для сезон. праці на фільварках на о-ви Лолланн і Фальстер щороку приїздили дівчата та жінки з Галичини. Значна група українців оселилася в Д. напередодні 1-ї світової війни. 1919 були встановлені дипломат. зв’язки між Директорією УНР і Д. (делегацію в Копенгаґені очолював Д. Левицький), у Києві відкрито консульство Д. До Д. з метою зменшити шовініст. тиск на українців з боку польс. діаспори приїжджала сенаторка польс. сейму О. Кисілевська. Під час 2-ї світової війни сюди на примус. працю була привезена значна кількість українців зі Сх. України, частина яких оселилась назавжди. Станом на 1945 у Д. мешкало бл. 1500, на 2007 — 500 українців. 1946 засн. Укр. громаду Д. (голова — Г. Маланчук, від 1961 — П.-К. Балицький).

Перші згадки про Україну, зокрема Київську землю, зустрічаються в істор. праці Саксона Граматика «Діяння данів» (кін. 12 — поч. 13 ст.). У «Сазі про Кнютлінґів» (між 1240–70) невідомого данського автора є розповідь про конунґів Ярицлейва (Ярослава Мудрого) і Вальдимара (Володимира Святославича). Описи України та звичаїв українського народу зробили данські посли А. Ульфельд (16 ст.), Пасторіус (17 ст.), Юст Юлій («Нотатки Юста Юлія, данського посла при Петрі Великому. 1709–11», вперше опубл. в рос. перекладі 1899 у Москві). Був добре знайомий з діячами укр. культури, зокрема А. Кримським, Ф. Коршем, вивчав побут і фольклор українців данський поет і перекладач Т. Ланґе (останні роки життя провів в Україні). 1882 він опублікував кн. нарисів «З Росії», в яку ввійшли розділи «В Україну», «Степовий сон», «З України», «Присмерк»; 1906 — зб. віршів про Україну та її природу «Гра на скрипці»; 1876 переклав оповідання «Максим Гримач» і «Чумак» Марка Вовчка, 1888 — «Слово о полку Ігоревім». Данські композитори написали понад 40 мелодій до 26-ти текстів укр. пісень, перекладених ним, — «Ой зійди, зійди, зіронько та вечірняя», «Ой не світи, місяченьку», «Із-за гори кам’яної», «Ой на гору козак воду носить», «Стоїть явір над водою», «Плавай, плавай, лебедонько» (на вірш Т. Шевченка) та ін. 1878 данський культур. діяч Ф. Кристенсен у тижневику «На чужині і вдома» видав свій цикл статей «Малороси та їхні співці», які торкалися пісен. творчості українців, літ-ри від І. Котляревського до Т. Шевченка. Вперше в скандинав. країнах до життя і творчості Т. Шевченка звернувся Ґ. Брандес. У кн. «Враження з Росії» (1888) він подав біографію поета, проаналізував низку його творів. Зацікавленість творчістю Т. Шевченка відбилася також у працях О.-М. Бенедиктсена та А. Стендера-Петерсена (розвідки «Шевченко в Скандинавії», 1938). Дістали визнання в Д. й твори Г. Квітки-Основ’яненка та М. Гоголя (данською мовою видано 1847 повість-епопею «Тарас Бульба», 1856 — цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки»). Творчість данських письменників досліджували І. Франко, М. Євшан, М. Коцюбинський, О. Дорошкевич, О. Гончар, В. Коротич, В. Прожогін, Є. Безродний. Твори Г.-К. Андерсена перекладали Марко Вовчок (російською мовою), М. Старицький, Леся Українка, П. Грабовський, І. Верхратський, В. Залозецький, Ю. Федькович, М. Загірня (М. Грінченко), А. Кримський, С. Ковалів, Олена Пчілка, О. Косач-Кривинюк, М. Рильський, В. Чайковська, Г. Кирпа, О. Іваненко, О. Сенюк; С. Кіркеґора — М. Євшан, М. Москаленко; Г. Дракмана — П. Грабовський; Г. Банґа — М. Лозинський, М. Левицький, Л. Будай; Є.-П. Якобсена — О. Маковей, О. Кобилянська, О. Сенюк; О. Рунга — О. Кобилянська; М. Андерсена-Нексе — Д. Загул, М. Ільтична, М. Іващур, О. Сенюк, С. Бабчинас, О. Новицький; Й. Єнсена — М. Прокопишин; Г. Бергстеда — О. Сенюк. Новели К. Бліксен, В. Гайнесена, Г.-К. Браннера, Г. Кірка, О. Донса, Г. Шерфіґа та ін. у перекл. О. Сенюк увійшли до зб. «Сучасна датська новела» (К., 1982). Укр. мовою опубліковано й твори Т. Скоу-Гансена, Б. Андерсена, І. Сіґсґорда, О. Палессена, К. Сеннербю.

Д. визнала незалежність України 31 грудня 1991, дипломат. відносини між країнами встановлено 12 лютого 1992. В тому ж році відкрито посольство Д. в Україні, 1995 — України в Д. У рамках міжуряд. угоди «Про розвиток економічного, промислового та науково-технічного співробітництва» (1995) діє укр.-данська консультат. група. За фінанс. підтримки Міністерства охорони довкілля та енергетики Д. в Україні в 2-й пол. 1990-х рр. здійснено понад 30 спіл. укр.-данських проектів у сфері енергетики, енергозбереження та ефективності енергоспоживання. У грудні 2000 між Мін-вом аграр. політики України, Асоц. фермерів і приват. землевласників України, С.-г. радою Д., Данським с.-г. консультат. центром підписано протокол, що передбачає розвиток довгострок. співробітництва з метою підтримки здійснення аграр. реформи в Україні, залучення інвестицій в аграр. сектор. У вересні 2006 з офіц. візитом Україну відвідав данський принц Йоаким. У листопаді того ж року підписано міжуряд. угоду «Про технічне і фінансове співробітництво». Нині заг. вартість товарообміну між Україною та Д. щорічно складає бл. 1,29 млрд данських крон. Гол. статті укр. експорту: корм для тварин, одяг, нитки, тканини, сировинні матеріали, хім. препарати, лісоматеріали та меблі; данського імпорту: машинне устаткування, транспортні засоби, хім. вироби, хім., мед. та фармацевт. препарати.

Літ.: Брандес Г. Скандинавская литература / Пер. с датского. К., 1902. Ч. 1–2; Храпливий Є. Данія — край хліборобів. К., 1935; Нудьга Г. А. Українська пісня в Данії // РЛ. 1962. № 4; Кристенсен С.-М. Датская литература 1918–1952 годов / Пер. с датского. Москва, 1963; Серебрянный Л. Р. Физическая география и четвертичная геология Дании. Москва, 1967; Кан А. С. История скандинавских стран. Москва, 1971; Нудьга Г. А. Як починався Шевченко в Данії // Всесвіт. 1985. № 3; Миронов О. Шевченко в Данії // Зб. пр. Двадцять шостої наук. шевченків. конф. К., 1985; В стране Гефион. Слово о Дании. Москва, 1990; История Дании с древнейших времен до начала ХХ века. Москва, 1996; История Дании. ХХ век. Москва, 1998; Клиндт-Йенсен О. Дания до викингов / Пер. с англ. С.-Петербург, 2003; Мицик В. Забезпечення загальних європейських стандартів захисту національних меншин у Королівстві Данія // Вісн. Київ. університету. 2006. Вип. 33–34; Палудан Х. и др. История Дании / Пер. с датского. Москва, 2007.

О. В. Вакуленко, А. І. Шушківський