ДИ́КМАН Ісак Маркович (25. 03(07. 04). 1911, м. Сморгонь, нині Молодечнен. обл., Білорусь — 07. 12. 2001, м. Іст-Лансінґ, шт. Мічиґан, США) — фізик. Батько М. Дикмана. Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1968). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1936). У 1939–40 і 1945–60 — в Ін­ституті фізики АН УРСР (Київ): від 1954 — старший науковий спів­робітник 1960–91 — в Ін­ституті напів­провід­ників АН УРСР (Київ): ст. н. с., 1966–83 — завідувач від­ділу теорії напів­провід­ників, від 1983 — старший науковий спів­робітник-консультант. За сумісн. 1963–72 — професор кафедри теор. фізики Київ. університету. Наукові дослідже­н­ня: теорія напів­провід­ників, електрон­ні явища у сильних електрич. полях. Роз­робив теорію поляризуючих екситонів, зробив внесок у роз­виток кінет. теорії фото­електрон. емісії з напів­провід­ників; дослідив ефект зниженої роз­мірності на електрон­ні властивості напів­провід­ників, роз­робив багато­електрон­ну теорію провід­ності і плазмових коливань напів­провід­ників у сильному електрич. полі.